<<
>>

Стаття 357. Викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження

1. Викрадення, привласнення, вимагання офіційних документів, штампів чи печаток або заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання особи своїм службовим становищем, а так само їх умисне знищення, пошкодження чи приховування, а також здійснення таких самих дій відносно приватних документів, що знаходяться на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності, вчинене з корисливих мотивів або в інших особистих інтересах,-

караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, якщо вони спричинили порушення роботи підприємства, установи чи організації або вчинені щодо особливо важливих документів, штампів, печаток,-

караються штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

3. Незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом або іншим важливим особистим документом -

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

1. У сучасному суспільстві реалізація прав та законних інтересів утруднюється, а інколи стає неможливою без належного документального посвідчення юридично значимих фактів і відносин.

У зв’язку з цим статті 357 і 35S варто розглядати як важливу законодавчу гарантію здійснення і захисту прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

2. Об’єктом злочину є встановлений законодавством порядок обігу і використання офіційних та деяких приватних документів, який забезпечує нормальну діяльність підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, а також права і законні інтереси громадян, порядок документального посвідчення фактів, які мають юридичне значення.

3. Предметом злочину є: 1) офіційні документи, у т, ч. електронні, штампи, печатки; 2) приватні документи, що знаходяться на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності (частини 1 і 2 ст. 357); 3) паспорт або інший важливий особистий документ (ч. З ст. 357).

Документом визнається передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації, зафіксованої на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці, оптичному диску або на іншому носієві. Під документом як предметом цього злочину слід розуміти не лише ділові папери, які підтверджують факти, що мають юридичне значення, а й інші матеріальні об’єкти, наділені здатністю посвідчувати такі факти (фотографії, фотоплівки, аудіо- та відеоплівки, відтиски тощо).

Електронним визнається документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Це - відображення даних, які містить електронний документ, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Електронний документ не може бути застосовано як оригінал: а) свідоцтва про право на спадщину; б) документа, який відповідно до законодавства може бути створений лише в одному оригінальному примірнику (крім випадків існування централізованого сховища оригіналів електронних документів); в) в інших випадках, передбачених законом.

Штампи і печатки - це спеціальні форми (прилади, кліше), на яких містяться рельєфні або заглиблені дзеркальні відображення текстів, малюнків, інших позначок і які призначені для отримання відбитків на папері, сургучі, воску, металі, інших матеріалах.

Відбитки печаток і штампів на документах посвідчують справжність останніх. Вимоги щодо скріплення печатками документів встановлені, зокрема, господарським, цивільним, банківським, податковим і бухгалтерським законодавством. Печатки можуть використовуватися для посвідчення не лише документів, а й фактів, які мають юридичне значення. Гербові печатки виготовляються круглої форми (див., наприклад, опис печатки національного закладу). Відбиток штампа як особливого різновиду печатки, як правило, містить додаткову інформацію у вигляді, наприклад, поштової або електронної адреси, телефону, факсу підприємства, установи* організація чи відповідної фізичної особи.

Документи, штампи і печатки визнаються офіційними, якщо їх зміст стосується відносин, врегульованих правом, і якщо вони видаються або використовуються у встановленому законодавством порядку для посвідчення конкретних подій і фактів, що мають юридичне значення. Офіційні документи можуть походити від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, громадян-підприємців, інших осіб (у т. ч. самозайнятих- лікарів, адвокатів, приватних нотаріусів, аудиторів, бухгалтерів тощо), які у зв’язку зі своєю професійною чи службовою діяльністю мають право видавати або посвідчувати такі документи. Офіційні документи за формою повинні бути складені належним чином і мати необхідні реквізити - відбиток печатки, підпис, номер, дату тощо. Офіційними слід визнавати також документи приватних осіб за умови, що вони у встановленому законодавством порядку використовуються у правозастосовній діяльності як докази або посвідчені у встановленому порядку (зокрема, нотаріально). Чинне законодавство передбачає, що заповіти і доручення громадян, крім нотаріуса, можуть посвідчувати і деякі інші особи (головні лікарі лікувальних закладів, санаторіїв, будинків для престарілих та інвалідів, капітани суден, начальники експедицій, командири військових частин тощо). Таким чином, основними ознаками офіційного документа є підстави визнавати: походження від уповноваженого суб’єкта; формальну визначеність; виконання в системі документообігу посвідчувальної функції.

Предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 357, виступають будь-які офіційні документи, а не лише ті, які надають права або звільняють від обов’язків (див. коментар до ст. 358).

Приватні документи визнаються предметом цього злочину за умови, що вони знаходяться на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності або у віданні уповноважених працівників цих підприємств, установ, організацій.

Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України паспортною службою органів внутрішніх справ після досягнення 16-річного віку. Крім паспорта громадянина України, існують паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт, службовий паспорт.

До інших важливих особистих документів слід відносити посвідчення (див. коментар до ст. 358), військовий квиток, трудову книжку, диплом про закінчення вищого закладу освіти, свідоцтво про народження, проїзний документ дитини, картка фізичної особи - платника податків, інші офіційні або приватні документи, які засвідчують важливі факти і події в житті людини і втрата яких істотно ускладнює реалізацію її прав, свобод і законних інтересів.

Предметом злочину, передбаченого ч. З ст. 357, є також паспорт громадянина (підданого) іншої держави, а також інші важливі особисті документи іноземців. Питання про те, чи є той або інший документ для даної особи важливим, має вирішуватись судом у кожному конкретному випадку з урахуванням, зокрема, важливості фактів, які засвідчуються документом, можливості його відновлення, розміру збитків від втрати документа.

Заволодіння документом, який містить державну таємницю, комерційну чи банківську таємницю або конфіденційну інформацію, яка є власністю держави, за наявності підстав слід кваліфікувати, відповідно, за статтями 111 (114), 231, 330.

4. Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 357, виражається у таких альтернативних діях стосовно відповідних документів, штампів, печаток: 1) викрадення; 2) привласнення; 3) вимагання; 4) заволодіння шляхом шахрайства; 5) заволодіння шляхом зловживання особи своїм службовим становищем; 6) знищення; 7) пошкодження; 8) приховування, а злочину, передбаченого ч. З ст. 357,- у незаконному заво- лодінні будь-яким способом паспортом або іншим важливим особистим документом.

Під викраденням слід розуміти вилучення документів, штампів або печаток із офіційного обігу підприємств, установ, організацій і заволодіння ними шляхом крадіжки, грабежу або розбою.

Застосування фізичного насильства під час викрадення документів, штампів, печаток, заволодіння важливим особистим документом потребує додаткової кваліфікації за відповідними іншими статтями Особливої частини КК (зокрема, статті 121, 122, 125, 126, 350).

Про поняття привласнення, заволодіння шляхом зловживання службовим становищем, вимагання, шахрайства див., відповідно, коментар до статей 191, 189, 190.

Знищення - це дії, внаслідок яких документи, штампи і печатки перестають фізично існувати. Вони приводяться у стан, який повністю і назавжди виключає їх використання за цільовим призначенням. Наприклад, спалені документи втрачають властивість зберігати і передавати у просторі й часі інформацію, яка була зафіксована на них.

Пошкодження — це таке заподіяння шкоди документа, штампу або печатки, коли їх використання за цільовим призначенням без відновлювальних заходів істотно ускладнюється або стає повністю неможливим (документ розривається на шматки, відбувається часткове витравлювання його тексту або заливання фарбою, окремі аркуші вилучаються з матеріалів судової справи тощо). Від пошкодження слід відрізняти підроблення документа, яке також може поєднуватись із частковим пошкодженням його змісту (див. коментар до ст. 358).

Приховування - це відмінне від викрадення, привласнення, заволодіння шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем утаювання документів, штампів, печаток, переміщення їх з місць належного зберігання, внаслідок чого підприємство, установа, організація або громадянин позбавляються можливості використовувати зазначені предмети за їх цільовим призначенням.

Умисне, знищення або пошкодження паспорта чи іншого важливого особистого документа складу злочину, передбаченого ч. З ст. 357, не утворює. Спосіб заволодіння паспортом або іншим важливим особистим документом (крадіжка, шахрайство, розбій тощо) на кваліфікацію не впливає і може бути врахований при призначенні покарання як показник ступеню тяжкості вчиненого злочину.

Злочин визнається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з дій, зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 357, або з моменту заволодіння паспортом чи іншим важливим особистим документом (ч. З ст. 357). Подальше використання документів, штампів, печаток за наявності для цього підстав повинне одержати самостійну кримінально-правову оцінку (наприклад, за статтями 190, 192).

5. Суб’єкт злочину загальний. Проте суб’єктом заволодіння документами, штампами, печатками шляхом зловживання службовим становищем може бути лише службова особа.

6. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Якщо предметом посягання виступають особливо важливі документи, штампи, печатки, умислом винного має охоплюватись усвідомлення специфічних ознак предмета злочину.

Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 1 ст. 357, є мотив - корисливий або інші особисті інтереси. Про поняття корисливого мотиву та інших особистих інтересів див. коментар до статей 115, 148.

На кваліфікацію незаконного заволодіння будь-яким способом паспортом або іншим важливим особистим документом мотиви вчинення діяння не впливають. При цьому

ч. З ст. 357 може бути інкримінована особі лише у разі, коли встановлено, що її умисел був спрямований саме на заволодіння відповідним документом. Якщо заволодіння паспортом або іншим важливим особистим документом фактично відбулося за відсутності умислу на це (наприклад, під час крадіжки валізи з іншим майном), дії винного утворюють склад відповідного злочину проти власності.

7. Кваліфікуючими ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст, 357, є: 1) спричинення ним порушення роботи підприємства, установи чи організації; 2) вчинення його щодо особливо важливих документів, штампів, печаток (ч. 2 ст. 357).

Порушення роботи підприємства, установи чи організації означає, що заволодіння, знищення, пошкодження чи приховування документів, штампів, печаток істотно ускладнило чи унеможливило на певний час виконання підприємством, установою чи організацією покладених на них функцій, завдань та обов’язків (наприклад, видачу судом дозволу на обшук, огляд, арешт тощо, посвідчення нотаріусом документів, видачу установою чи організацією довідок).

Питання про визнання документів, штампів, печаток особливо важливими слід вирішувати у кожному конкретному випадку з урахуванням матеріалів конкретної кримінальної справи. До таких предметів можуть бути віднесені, наприклад, особові справи працівників установи, печатки із зображенням Державного Герба України, докази у кримінальних та цивільних справах.

КПК (ст. 83).

Закон України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 p. (ст. 40).

Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 p. (cm. 1).

Правила роботи архівних підрозділів органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій. Затверджені наказом Держкомархіву N2 16 від 16 березня 2001 р.

Перелік типових документів, що створюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організаіщі і підприємств, із зазначенням термінів зберігання документів. Затверджені наказом Держкомархіву № 93 від 26 листопада 2001 р.

<< | >>
Источник: М. І. Мельник, М. І. Хавронюк. Науково-практичний коментар кримінального кодексу України. 2010

Еще по теме Стаття 357. Викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження:

  1. Стаття 312. Викрадення, привласнення, вимагання прекурсорів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем
  2. Стаття 308. Викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем
  3. Стаття 262. Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем
  4. Стаття 410. Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем
  5. Стаття 313. Викрадення, привласнення, вимагання обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, чи заволодіння ним шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем та інші незаконні дії з таким обладнанням
  6. Стаття 191. Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем
  7. Стаття 423. Зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем
  8. Стаття 364. Зловживання владою або службовим становищем
  9. Стаття 358. Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів
  10. Стаття 189/2. Порушення правил виготовлення та порядку обліку і зберігання печаток та штампів, а так само виготовлення, ввезення, реалізація та використання самонабірних печаток
  11. Стаття 298-1. Знищення, пошкодження або приховування документів чи унікальних документів Національного архівного фонду
  12. Стаття 192. Заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою
  13. Стаття 188-1. Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання
  14. 2.1. Зловживання монопольним становищем на ринку
  15. Стаття 166/1. Зловживання монопольним становищем на ринку
  16. Стаття 172/3. Порушення обмежень щодо використання службового становища
  17. Стаття 153. Знищення або пошкодження зелених насаджень або інших об'єктів озеленення населених пунктів