<<
>>

Стаття 252. Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду

1. Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду -

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки,-

караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

1. Основний безпосередній об’єкт злочину - встановлений порядок охорони, відтворення і використання об’єктів природно-заповідного фонду України, інших територій та об’єктів, узятих під охорону держави, як специфічних елементів, що мають особливий екологічний статус.

Його додатковим факультативним об’єктом можуть бути життя особи або інші блага.

2. Предметом злочину є: 1) території, взяті під охорону держави; 2) об’єкти природ- но-заповідного фонду.

До територій, взятих під охорону держави, належать, зокрема, водно-болотні угіддя загальнодержавного значення (цінні природні комплекси боліт, заплавних лук і лісів, а також водних об’єктів), курортні, лікувально-оздоровчі зони (мають виражені природні лікувальні фактори - мінеральні і термальні води, лікувальні грязі, ропу лиманів та озер, морську воду тощо), рекреаційні зони (ділянки суші і водного простору, призначені для організованого масового відпочинку населення і туризму), наукові об’єкти, що становлять національне надбання, які не піддаються відтворенню і втрата або руйнування яких матиме серйозні негативні наслідки для розвитку науки та суспільства (полігони тощо). При цьому, однак, потрібно мати на увазі екологічний характер злочину, передбаченого ст. 252. Умисне знищення, руйнування чи псування об’єктів культурної спадщини (зокрема, об’єктів садово-паркового мистецтва, ландшафтних об’єктів історико-культурних заповідників, природних територій, які мають історичну цінність), потрібно кваліфікувати за ст. 298, а забруднення моря у межах такого об’єкта особливої охорони як виключна (морська) екологічна зона - за ст. 243,

До об’єктів природно-заповідного фонду належать: 1) природні території та об’єкти - природні та біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища; 2) штучно створені об’єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки - пам’ятки са- дово-паркового мистецтва.

Залежно від походження та інших особливостей заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні. Пам’ятки природи бувають таких видів: комплексні, ботанічні, зоологічні, гідрологічні, геологічні. Рішення про створення об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України, а місцевого значення - обласними радами. Для інформування населення та природокористувачів про межі об’єктів природно- заповідного фонду, їх категорію та основні відомості про режим і правила поведінки у межах зазначених об’єктів використовуються інформаційні та охоронні знаки, обов’язковою ознакою яких має бути наочність. До встановлення меж територій та об’єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення таких територій й об’єктів.

Посягання на особливо охоронювані об’єкти рослинного і тваринного світу, занесені до Червоної книги України, слід кваліфікувати не за ст.

252, а за статтями цього розділу, що передбачають відповідальність за злочини, предметом яких є зазначені об’єкти (статті 245, 246, 248, 249).

3. Об’єктивна сторона злочину полягає у знищенні або пошкодженні будь-яким способом територій, взятих під охорону держави, об’єктів природно-заповідного фонду. На території зони суворого режиму округу санітарної охорони курорту це може виявитися, наприклад, у таких заборонених законодавством діях, як: прокладення підземних кабелів високої напруги, трубопроводів, інших комунікацій; скидання дренажно-скидних та стічних вод; влаштування стоянок автомобілів, пунктів їх обслуговування; влаштування накопичувачів стічних вод, полігонів рідких і твердих відходів, споруд для приймання та знешкодження стічних вод і рідких відходів, кладовищ і скотомогильників. Про поняття знищення і пошкодження див. також коментар до статей 194 і 245.

Порушення правил охорони та використання об’єктів і територій природно-запо- відного фонду, не пов’язане з їх умисним знищенням чи пошкодженням, тягне адміністративну відповідальність (ст. 91 КАП).

4. Суб’єкт злочину загальний.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі умислу (прямого чи непрямого). Психічне ставлення до загибелі людей та інших тяжких наслідків при вчиненні цього злочину (ч. 2 ст. 252) є аналогічним до такого ставлення при вчиненні злочину, передбаченого ст. 245. Якщо умисне знищення або пошкодження території та об’єктів природно-заповідного фонду здійснюється із хуліганських спонукань, дії винного потребують кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених статтями 252, 296.

6. Кваліфікуючою ознакою злочину (ч. 2 ст. 252) є вчинення його шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки. Про поняття цих ознак див. коментар до статей 236 і 245.

Європейська ландшафтна конвенція. Ратифікована Законом України від 7 вересня 2005 р.

Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. (статті 1, 5, 60-64).

Закон України «Про природно-заповідний фонд України» від 16 червня 1992 р.

Закон України «Про курорти» від 5 жовтня 2000 р.

Закон України «Про Червону книгу України» від 7 лютого 2002 р.

Закон України «Про екологічну мережу України» від 24 червня 2004 р.

Закон України «Про ратифікацію протоколу про збереження і стале використання біологічного та ландшафтного різноманіття до Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат, підписаної у м. Києві 22 травня 2003 року» від 4 вересня 2009 р.

Указ Президента України «Про території природно-заповідного фонду загальнодержавного значення» N9 167/2002 від 21 лютого 2002 р.

Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення додержання законодавства у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду України» № 1396/2004 від 11 листопада 2004 р.

Указ Президента України «Про території та об ’єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення» № 1238/2005 від 12 вересня 2005 р.

Положення про порядок визначення наукових об ’єктів, що становлять національне надбання. Затверджене постановою КМN9 174 від 18 лютого 1997р.

Постанова КМ «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної поругиенням природоохоронного законодавства у межах територій та об’єктів природ- но-заповідного фонду» N9 521 від 21 квітня 1998 р.

Положення про водно-болотні угіддя загальнодержавного значення. Затверджене постановою КМ N9 166 від 8 лютого 1999 р.

Постанова КМ «Про заходи щодо забезпечення виконання міжнародних з обов ’язань України у зв ’язку з її приєднанням до Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення» N9 1822 від 13 грудня 2000 р.

Порядок створення і ведення Державного кадастру природних територій курортів. Затверджений постановою КМN9 562 від 23 травня 2001 р.

Положення про Державну службу заповідної справи. Затверджене постановою КМ N9 1000 від 9 серпня 2001 р.

Положення про єдині державні знаки та аншлаги на територіях та об ’єктах природно- заповідного фонду України. Затверджене наказом Мінприроди України N9 ЗО від 29 березня 1994 р.

Інструкція про зміст та складання документації державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Затверджена наказом МОПС N9 67 від 16 лютого 2005 р.

Інструкція про застосування порядку установлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об ’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. Затверджена наказом МОПС N9 27 від 24 січня 2008р.

Положення про рекреаційну діяльність у межах територій та об’єктів природно- заповідного фонду. Затверджене наказом МОПС N9 330 від 22 червня 2009 р.

Інструкція по створенню і веденню Державного кадастру природних лікувальних ресурсів. Затверджена наказом МОЗ № 687 від 23 вересня 2009 р.

<< | >>
Источник: М. І. Мельник, М. І. Хавронюк. Науково-практичний коментар кримінального кодексу України. 2010

Еще по теме Стаття 252. Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду:

  1. Поняття, значення та правова охорона природних територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
  2. Правовий режим охорони природних об’єктів природно-заповідного фонду.
  3. Особливості охорони тваринного світу на територіях і об'єктах природно-заповідного фонду.
  4. Правовий режим охорони штучно створених об'єктів природно-заповідного фонду.
  5. Законодавчі вимоги щодо охорони водних об'єктів природно-заповідного фонду та лікувальних водних об'єктів.
  6. Правові вимоги щодо управління та контролю в галузі охорони курортних й оздоровчих територій та об'єктів, ведення моніторингу та кадастру природних територій курортів і лікувально-оздоровчих об'єктів.
  7. Державне управління та державний контроль в галузі організації й охорони природно-заповідного фонду.
  8. Стаття 194. Умисне знищення або пошкодження майна
  9. Стаття 411. Умисне знищення або пошкодження військового майна
  10. Стаття 347. Умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу
  11. Стаття 153. Знищення або пошкодження зелених насаджень або інших об'єктів озеленення населених пунктів
  12. Стаття 399. Умисне знищення або пошкодження майна захисника чи представника особи
  13. Стаття 378. Умисне знищення або пошкодження майна судді, народного засідателя чи присяжного