<<
>>

Стаття 221. Незаконні дії у разі банкрутства

Умисне приховування майна, відомостей про майно, передача майна в інше володіння або його відчуження чи знищення, а також фальсифікація, приховування або знищення документів, які відображають господарську чи фінансову діяльність, якщо ці дії вчинені громадянином - засновником (учасником) або службовою особою суб’єкта господарської діяльності в період провадження у справі про банкрутство і завдали великої матеріальної шкоди,-

караються штрафом від ста до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до трьох місяців з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(Стаття 221 зі змінами, внесеними згідно із Законом № 270Л/І від 15 квітня 2008 р.)

1. Про об’єкт злочину див.

коментар до ст. 218.

2. Об’єктивна сторона злочину може проявитися у таких формах:

1) приховування майна;

2) приховування відомостей про майно боржника;

3) передача майна боржника в інше володіння;

4) відчуження чи знищення майна боржника;

5) фальсифікація, приховування або знищення документів, які відображають господарську чи фінансову діяльність.

Приховування майна боржника може виражатися в переміщенні майна із одного місця його зберігання до іншого, передачі його на зберігання третім особам, розміщення його у спеціальних схованках та в інших подібних діях, внаслідок яких власники (засновники, учасники тощо) відповідної юридичної особи, кредитори чи особи, призначені господарським судом для здійснення певних функцій під час розгляду справи про банкрутство (зокрема, розпорядник майна боржника, керуючий санацією, ліквідатор), позбавляються можливості здійснювати контроль за цим майном чи розпоряджатися ним.

Під майновими обов’язками розуміються зобов’язання боржника перед іншими особами та зобов’язання інших осіб на користь боржника.

Приховування майнових обов’язків може здійснюватися шляхом неоформлення відповідних документів, неповідомлення про певні майнові обов’язки за відсутності документів, які засвідчують наявність таких обов’язків, знищення або перекручення комп’ютерної інформації про такі обов’язки тощо.

Приховування відомостей про майно боржника може здійснюватись у такий же спосіб, як і приховування майнових обов’язків.

Під передачею майна боржника в інше володіння слід розуміти дії, внаслідок яких треті особи набувають права володіння та/або користування майном боржника, не набуваючи при цьому права власності на це майно і не беручи зобов’язання повернути майно на першу вимогу особи, яка його передала, чи її правонаступника (застава майна у випадках, коли вона пов’язана з передачею предмета застави заставодержателю, передача майна в управління, у найм (оренду), лізинг, прокат тощо).

Відчуження майна боржника - це дії, внаслідок яких треті особи набувають право власності на майно боржника (продаж, обмін, дарування тощо). Про поняття знищення майна див. коментар до ст. 194.

Фальсифікація документів, які відображають господарську чи фінансову діяльність боржника, передбачає їх підроблення, про поняття якого див. коментар до статей 358 і 366.

Документами, які відображають господарську чи фінансову діяльність боржника, є будь- які документи, які містять відомості про майно та грошові кошти, що належать боржнику, зобов’язання боржника перед іншими особами або зобов’язання інших осіб на користь боржника, операції, здійснені через банківські рахунки боржника, передачу чи одержання боржником майна або прав на нього тощЬ.

Приховування документів, які відображають господарську чи фінансову діяльність боржника, може проявитися у вилученні документів із місця їх звичайного зберігання і переміщення їх у місця, де вони недоступні для осіб, що за законом повинні мати доступ до цих документів, неповідомленні таких осіб про наявність чи місцезнаходження документів, відмові передати відповідні документи цим особам за відсутності у них можливості самостійно їх отримати тощо.

Про знищення таких документів див. коментар до ст. 357.

Зазначені дії утворюють склад злочину, передбаченого ст. 221, якщо вони вчинені після винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відповідної юридичної особи чи індивідуального підприємця. У разі ж їх вчинення до порушення провадження у справі про банкрутство вони за наявності підстав підлягають кваліфікації за ст. 219.

Про поняття банкрутства див. коментар до ст. 218.

Якщо приховування майна боржника (банкрута) поєднується із наступним зверненням такого майна на користь особи, яка його приховала, такі дії кваліфікуються за ст. 221 та відповідною статтею про злочин проти власності.

Якщо передбачене ст. 221 відчуження майна здійснюється службовою особою з отриманням за таке відчуження грошової чи іншої майнової винагороди, вчинене слід кваліфікувати за статтями 219 і 368.

Про поняття великої матеріальної шкоди див. примітку та коментар до ст. 218. Велика матеріальна шкода може бути заподіяна державі, кредиторам юридичної особи- банкрута, а також власникам (співвласникам) такої юридичної особи у випадках, коли злочинні дії вчинено службовою особою з метою приховати майно чи інші активи суб’єкта господарської діяльності не лише від кредиторів чи уповноважених осіб, призначених господарським судом, а й від власника (співвласників) юридичної особи- боржника.

Злочин слід вважати закінченим з моменту настання великої матеріальної шкоди.

3. Суб’єктом злочину можуть бути: 1) громадянин, який є засновником або учасником суб’єкта господарської діяльності; 2) службова особа суб’єкта господарської діяльності, щодо якого порушено справу про банкрутство і який згодом був визнаний банкрутом.

Специфічною службовою особою суб’єкта господарської діяльності, щодо якого розглядається справа про банкрутство або здійснюється ліквідаційна процедура, є призначений за рішенням господарського суду для виконання адміністративно-господарських обов’язків арбітражний керуючий (розпорядник майна боржника, керуючий санацією, ліквідатор). Ця особа також може бути суб’єктом даного злочину.

4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом.

<< | >>
Источник: М. І. Мельник, М. І. Хавронюк. Науково-практичний коментар кримінального кодексу України. 2010

Еще по теме Стаття 221. Незаконні дії у разі банкрутства:

  1. Стаття 166/16. Незаконні дії у разі банкрутства
  2. Стаття 169. Незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння)
  3. Стаття 234. Незаконні дії щодо приватизаційних паперів
  4. Стаття 166/15. Незаконні дії щодо приватизаційних паперів
  5. Стаття 186/1. Незаконні дії щодо державних нагород
  6. Стаття 97. Погашення грошових зобов'язань або податкового боргу в разі ліквідації платника податків, не пов'язаної з банкрутством
  7. Стаття 200. Незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення
  8. Стаття 388. Незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт або яке описано чи підлягає конфіскації
  9. Стаття 159. Заходи, що вживаються у разі аварії чи дії непереборної сили при здійсненні транзитного перевезення
  10. Стаття 313. Викрадення, привласнення, вимагання обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, чи заволодіння ним шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем та інші незаконні дії з таким обладнанням
  11. Статья 221. Хищение либо вымогательство ядерных материалов или радиоактивных веществ Комментарий к статье 221
  12. Стаття 124. Умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця
  13. Стаття 249. Строк дії ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії
  14. Стаття Строк дії ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії
  15. Стаття 218. Фіктивне банкрутство
  16. Стаття 219. Доведення до банкрутства