<<
>>

Стаття 220. Приховування стійкої фінансової неспроможності

Умисне приховування громадянином - засновником (учасником) або службовою особою суб’єкта господарської діяльності своєї стійкої фінансової неспроможності шляхом подання недостовірних відомостей, якщо це завдало великої матеріальної шкоди кредиторові,-

карається штрафом від двох до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(Стаття 220 зі змінами, внесеними згідно із Законом № 270А/І від 15 квітня 2008 р.)

1. Про об’єкт злочину див.

коментар до ст. 218.

2. Об’єктивна сторона приховування стійкої фінансової неспроможності полягає у поданні недостовірних відомостей, які створюють у того, кому вони повідомлені, оманливе враження про нормальний фінансовий стан даної юридичної особи, можливість виконання нею своїх зобов’язань і, таким чином, приховують від нього її стійку фінансову неспроможність.

Подання зазначених у ст. 220 відомостей утворює склад коментованого злочину, якщо вони адресовані кредитору особисто чи особі, уповноваженій кредитором на ведення від його імені справ з цим суб’єктом господарської діяльності.

Якщо недостовірні відомості повідомляються потенційному кредитору, тобто громадянину чи юридичній особі, від якої очікують продажу продукції чи товарів без їх оплати в момент передачі, виконання робіт чи надання послуг без попередньої оплати, оплатної передачі майна, надання позики чи сплати авансових грошових сум на користь організації, від імені якої надаються відомості, такі повідомлення, за умови наступного настання передбачених законом наслідків, також утворюють склад даного злочину.

Закон зобов’язує боржника подати певні відомості також і господарському суду у відзиві на заяву про банкрутство. Зокрема боржник повинен повідомити суд про загальну суму заборгованості та наявне у нього майно, у т. ч. і кошти, що знаходяться на його рахунках у банках чи інших фінансово-кредитних установах. У разі умисного надання неправдивих відомостей господарському суду такі дії також утворюють злочин, передбачений ст. 218.

Водночас не є приховуванням стійкої фінансової неспроможності повідомлення неправдивих відомостей призначеному господарським судом розпорядникові майна юридичної особи-боржника, а так само керуючому санацією. Ці особи можуть бути призначені лише після того, як господарським судом порушено справу про банкрутство певної юридичної особи. У цей момент факт стійкої фінансової неспроможності є загальновідомим і не можна вести мову про його приховування. За наявності підстав таке повідомлення, зроблене службовою особою юридичної особи-боржника, може кваліфікуватися за статтями 364 або 367.

Під стійкою фінансовою неспроможністю суб’єкта господарської діяльності слід розуміти неспроможність виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов’язання перед кредиторами, у т. ч. із заробітної плати, а також виконати зобов’язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів) за умови, що загальний обсяг зобов’язань перевищує 300 мінімальних розмірів заробітної плати і вони не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого законодавством строку для їх погашення.

Терміном «стійка фінансова неспроможність» у КК описується не тимчасовий розлад фінансової діяльності юридичної особи, внаслідок якого виникають прострочення платежів, а ситуація, яка виключає виконання даною юридичною особою вимог кредиторів.

Під кредитором у цій статті слід розуміти будь-яку юридичну чи фізичну особу, яка має належно оформлені і підтверджені документально майнові (у т. ч.

грошові) вимоги до суб’єкта господарської діяльності, від імені якого надано недостовірні відомості, незалежно від розміру таких вимог.

Якщо недостовірні відомості, якими приховується стійка фінансова неспроможність, подаються банку (кредитній установі), органам державної влади, органам місцевого самоврядування або іншим кредиторам з метою одержання субсидії, субвенції, дотації, кредиту чи пільг щодо податків, вчинене слід кваліфікувати як сукупність злочинів за статтями 220 і 222.

Недостовірні відомості, якими приховується стійка фінансова неспроможність, можуть бути повідомлені як у письмовій, так і в усній або іншій формах. Господарському суду такі відомості можуть бути подані лише у письмовій формі.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цього злочину є заподіяння кредиторові великої матеріальної шкоди. Про її поняття див. примітку та коментар до ст. 218.

Повідомлення неправдивих відомостей, яке з незалежних від винного причин не потягло (наприклад, внаслідок пильності кредитора, який не дав ввести себе в оману), але могло потягти за собою заподіяння великої матеріальної шкоди, слід розглядати як замах на вчинення даного злочину.

Злочин вважається закінченим з моменту завдання великої матеріальної шкоди кредитору.

3. Суб’єктом злочину може бути особа, яка є засновником або учасником суб’єкта господарської діяльності, а також службова особа такого суб’єкта.

Під суб'єктом господарської діяльності у ст. 220 слід розуміти зареєстровану в установленому законодавством порядку юридичну особу незалежно від її організацій- но-правової форми та форми власності, яка провадить господарську діяльність (крім органів державної влади та органів місцевого самоврядування). Про поняття господарської діяльності див. коментар до ст. 202.

Індивідуальний підприємець, що здійснює свою діяльність без створення юридичної особи, не є суб’єктом цього злочину.

4. Суб’єктивна сторона даного злочину характеризується умислом. У частині ставлення винного до відомостей, які він повідомляє кредитору, його уповноваженій особі чи господарському суду, вина має форму прямого умислу - винний усвідомлює, що відомості, які він подав, є недостовірними, і бажає подати саме такі відомості. Ставлення винного до наслідків злочину може характеризуватися прямим або непрямим умислом.

Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства. Затверджені наказом МЕ№ 14 від 19 січня 2006р.

<< | >>
Источник: М. І. Мельник, М. І. Хавронюк. Науково-практичний коментар кримінального кодексу України. 2010

Еще по теме Стаття 220. Приховування стійкої фінансової неспроможності:

  1. Стаття 164/15. Приховування стійкої фінансової неспроможності
  2. Статья 220. Незаконное обращение с ядерными материалами или радиоактивными веществами Комментарий к статье 220
  3. Стаття 112. Загальні умови притягнення до фінансової відповідальності
  4. Стаття 212/15. Порушення порядку надання фінансової (матеріальної) підтримки для здійснення виборчої кампанії
  5. Стаття 396. Приховування злочину
  6. Стаття 46. Умисне приховування джерела зараження венеричною хворобою
  7. Стаття 53/2 . Перекручення або приховування даних державного земельного кадастру
  8. Стаття 91/3. Приховування перевищення встановлених лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів
  9. Стаття 232-2. Приховування інформації про діяльність емітента
  10. Стаття 163/6. Приховування інформації про діяльність емітента
  11. Стаття 352. Дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю
  12. Статья 220. Переработка
  13. § 220. Недействительность договоров
  14. Стаття 220. Виключена
  15. Стаття 220/1. Виключена