Стаття 197. Порушення обов’язків щодо охорони майна

Невиконання або неналежне виконання особою, якій доручено зберігання чи охорона чужого майна, своїх обов’язків, якщо це спричинило тяжкі наслідки для власника майна,-

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.

(Стаття 197 зі змінами, внесеними згідно із Законом № 270-\/\ від 15 квітня 2008 р.)

1. Суспільна небезпека злочину полягає у полегшенні протиправної діяльності інших осіб, які вчинюють посягання на власність, створенні передумов для небезпечного впливу на матеріальні цінності стихійних сил природи та інших негативних факторів.

2. Об’єктом злочину є порядок виконання працівниками обов’язків щодо зберігання та охорони чужого майна, який забезпечує право власності.

3. Предметом злочину виступає чуже майно, зберігання чи охорона якого були доручені винній особі.

4. Об’єктивну сторону злочину характеризує сукупність трьох ознак: 1) діяння у формі невиконання або неналежного виконання особою, якій доручено зберігання чи охорона чужого майна, своїх обов’язків; 2) суспільно небезпечні наслідки у вигляді тяжких наслідків для власника майна; 3) причиновий зв’язок між діянням і суспільно небезпечними наслідками.

Діяння полягає у невиконанні або у неналежному виконанні особою обов’язків, які покладались на неї у встановленому порядку, не виходили за межі її компетенції і належне виконання яких покликане було забезпечити зберігання й охорону чужого майна.

Відповідальність за ст.

Тяжкі наслідки - оціночна категорія, яка підлягає встановленню у кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи. Такими наслідками можуть бути визнані неправомірне вилучення у власника, знищення чи пошкодження майна у великих розмірах, у великій кількості чи майна, яке мало надзвичайно важливе значення для виробничої діяльності їх власника чи було сімейною реліквією тощо.

Між порушенням обов’язків щодо охорони майна і тяжкими наслідками для його власників має існувати причиновий зв’язок: зазначене діяння створює передумови для настання таких наслідків. У результаті невиконання або неналежного виконання особою, якій доручено зберігання чи охорона чужого майна, створюється можливість для викрадення такого майна, його знищення, пошкодження, загибелі тощо.

Цей склад злочину сконструйовано як матеріальний: злочин ^вважається закінченим з моменту настання суспільно небезпечних наслідків - тяжких наслідків для власника майна.

5. Суб’єкт злочину спеціальний. Ним може бути неслужбова особа, яка досягла 16-річного віку і на яку на підставі трудового договору чи спеціального доручення покладається юридичний обов’язок охороняти або зберігати чуже майно (охоронник, сторож, водій-експедитор, кур’єр, гардеробник, пастух тощо).

Невиконання чи неналежне виконання службовою особою своїх службових обов’язків, у т.

6. Суб’єктивна сторона злочину характеризується необережністю у формі злочинної недбалості або злочинної самовпевненості. При цьому обов’язки щодо охорони майна винним можуть бути порушені як необережно, так і умисно.

Умисне сприяння особою, якій доручено зберігання чи охорона чужого майна, заподіянню тяжких наслідків для власника шляхом викрадення, знищення чи пошкодження майна, є пособництвом у вчиненні відповідного злочину і потребує кваліфікації за ч. 5 ст. 28 і відповідною статтею Особливої частини КК (наприклад, за статтями 185, 194).