Стаття 37. Процесуальне правонаступництво

2. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.

1.

з коментованою статтею правонаступництво можна визначити як заміну сторони у спірному або встановленому судом правовідношенні у разі її вибуття з цивільної справи. Воно настає у разі зміни суб'єктів права або обов'язку в матеріальному правовідношенні.

2. Новий суб'єкт права або обов'язку може сприймати права і обов'язки правопопередника повністю або частково. Залежно від цього розрізняють універсальне (повне) і сингулярне (часткове) правонаступництво. Універсальне правонаступництво настає у разі смерті фізичної особи і припинення юридичної особи, а сингулярне -у разі заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи, у відносинах, щодо яких виник спір про право, у суді.

3. У разі процесуального правонаступництва, на відміну від заміни неналежної сторони, суд припиняє провадження у справі до вступу або притягнення у справу правонаступника (статті 201, 203, 204 ЦПК). Відмінність правонаступництва від заміни неналежної сторони полягає й у тому, що при заміні неналежної сторони провадження у справі починається заново, а при правонаступництві -поновлюється. Це обумовлено тим, що відповідно до коментованої статті всі дії, вчинені в процесі правопопередником, обов'язкові для правонаступника такою ж мірою, в якій вони були обов'язкові і для правопопередника.

4. Процесуальне правонаступництво можливе у будь-якій стадії процесу і у будь-якому виді провадження. Так, відповідно до коментованої статті та ст. 201 цього Кодексу, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі в суді апеляційної та касаційної інстанції для вступу у справу правонаступника у разі смерті сто рони за вимогами, у яких закон допускає правонаступництво, або припинення існування юридичної особи, яка є стороною у справі. В юридичній літературі і судовій практиці іноді вважають неможливим зупинення провадження вищестоящими судами при перегляді судових постанов. Але, по-перше, ст. 201 ЦПК має значення загального правила, тобто такого, яке поширюється і на всі стадії позовного провадження, і на всі стадії окремого провадження, апеляційного і касаційного провадження і т. ін. По-друге, коментована стаття прямо вказує на можливість правонаступництва у будь-якій стадії процесу і у будь-якому провадженні. Так, згідно з п. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі смерті стягувача

51

або боржника, оголошення померлим або визнання безвісно відсутніми стягувана чи боржника, або припинення юридичної особи. Заміну сторони виконавчого провадження здійснює суд у порядку ст. 378 ЦПК (див. коментар до даної статті).

5. У провадженні справи при вирішенні питання про правонас-тупництво необхідно враховувати, що у тих випадках, коли матеріальне правовідношення тісно пов'язане з особою його суб'єкта, правонаступництва у матеріальному правовідношенні бути не може, а тому не може бути і процесуального правонаступництва.