<<
>>

Стаття 28. Заява про реєстрацію шлюбу

1. Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком до будь-якого державного органу реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором.

Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, вважаються нареченими.

2.

Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком особисто.

3. Якщо жінка і (або) чоловік не можуть через поважні причини особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу до державного органу реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену, можуть подати їх представники. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.

4. Якщо реєстрація шлюбу у визначений день не відбулася, заява про реєстрацію шлюбу втрачає чинність після спливу трьох місяців від дня її подання.

1. Подача заяви про реєстрацію шлюбу є способом об'єктивації (виявлення зовні) волі сторін на укладення шлюбу. Подача такої заяви є першим юридичним фактом (правомірною юридичною дією) з юридичного складу, що спричиняє виникнення шлюбного правовідношення (див. п. 3 коментарю до ст. 21 СК України).

У зв'язку з тим, що шлюб ґрунтується на вільній згоді чоловіка та жінки, важливе значення має порядок виявлення особою своєї волі на шлюб. За загальним правилом така воля висловлюється в заяві про реєстрацію шлюбу, що особисто подається жінкою та чоловіком до державних органів реєстрації актів цивільного стану. Згідно з п. 4.2. Правил реєстрації актів цивільного стану особи, які бажають зареєструвати шлюб, при поданні заяви зобов'язані пред'явити на посвідчення їх особи паспорт або паспортний документ. Якщо обидві особи, які бажають укласти шлюб, або один з них не досягли 16 років і відповідно до ст. 23 СК України їм надано право на шлюб, то реєстрація може бути проведена на підставі свідоцтва про народження, у якому робиться запис про проведену реєстрацію.

2. Вперше в законі правило щодо особистого подання заяви про реєстрацію шлюбу передбачає виключення.

В ч. 3 коментованої статті вказано, що якщо жінка І (або) чоловік не можуть через поважні причини особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу до державного органу реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену, можуть подати їх представники. Треба одразу наголосити, що мова йде лише про подачу заяви про реєстрацію шлюбу, а не власне про реєстрацію шлюбу, оскільки реєстрація шлюбу передбачає обов'язкову особисту присутність наречених (див. ст. 34 СК та коментар до неї).

Порядок подачі заяви про реєстрацію шлюбу представником визначається ч. 3 ст. 28 СК України та п. 4.1. Правил реєстрації актів цивільного стану.

Для подачі заяви про реєстрацію шлюбу за відсутністю самої особи, яка бажає укласти шлюб, необхідні наступні документи:

а) заява особи, яка бажає укласти шлюб, до державного органу реєстрації актів цивільного стану про реєстрацію шлюбу, справжність підпису на якій нотаріально засвідчена;

б) нотаріально засвідчена довіреність на подання заяви про реєстрацію шлюбу представником, яка підтверджує повноваження представника щодо здійснення ним таких дій.

Для того, щоб заява про реєстрацію шлюбу була прийнята державним органом реєстрації актів цивільного стану за відсутності майбутньої нареченої (нареченого), необхідно підтвердження волі такої особи на укладення шлюбу. Таке підтвердження здійснюється за допомогою нотаріального засвідчення підпису заявника на заяві до державного органу реєстрації актів цивільного стану про реєстрацію шлюбу. Перебуваючи, наприклад, в іншому населеному пункті, особа може звернутися до нотаріуса з проханням засвідчити її підпис на заяві до органів РАЦС про реєстрацію шлюбу. Перевіривши особу заявника нотаріус засвідчує справжність його підпису на заяві про реєстрацію шлюбу.

Окрім цього необхідно підтвердити повноваження особи представника, якій заявник надав повноваження подати заяву про реєстрацію шлюбу до органу РАЦС. У зв'язку з цим потрібна нотаріально засвідчена довіреність на подання заяви про реєстрацію шлюбу, яка підтверджує повноваження представника щодо здійснення ним таких дій.

В довіреності особа вказує, що вона уповноважує представника подати складену нею заяву про реєстрацію шлюбу (з нотаріально засвідченим підписом заявника) до відповідного відділу реєстрації актів цивільного стану. Представник може розписуватися в документах, що підтверджують передачу ним заяви про реєстрацію шлюбу. На цьому, власне, його повноваження закінчуються.

З урахуванням ст. 249 ЦК України можна дійти висновку, що особа, яка видала довіреність на подання заяви про реєстрацію шлюбу, може у будь-який час скасувати її. При цьому вона повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих третіх осіб (у нашому випадку - орган РАЦС), для представництва перед якими була видана довіреність.

3. На жаль, закон не визначає одного, вкрай важливого питання. Мова йде про строк дії довіреності, виданої на подання заяви про реєстрацію шлюбу. Згідно із ч. 1 ст. 247 ЦК України строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії. Таким чином строк довіреності може бути як визначеним, так і не визначеним, що не впливає на її чинність. Повернемося до процедури подання заяви про шлюб. Питання виникає у випадку, коли особа, яка бажає вступити у шлюб, видала представникові довіреність з невизначеним строком її дії, тобто не встановила часову межу чинності довіреності. Сімейний закон не визначає строк, протягом якого представник може звернутися до органу РАЦС для подання заяви про реєстрацію шлюбу. В цілому заява про реєстрацію шлюбу вважається чинною протягом трьох місяців від дня її подання (ч. 4 ст. 28 СК України). Однак це заява, яка вже була подана до органу РАЦС. В даному ж випадку розглядається питання про строк подання заяви представником за довіреністю, тобто строк, що спливає до подання заяви. Це не строк чинності заяви про реєстрацію шлюбу, а строк чинності довіреності на подання заяви про реєстрацію шлюбу. З аналізу закону виходить, що часових обмежень щодо звернення представника до органів РАЦС для подання заяви про реєстрацію шлюбу (якщо довіреність має безстроковий характер) немає.

Така ситуація вбачається невиправданою. Якщо заява про реєстрацію шлюбу, що була подана особисто жінкою або чоловіком, зберігає чинність протягом лише трьох місяців, то довіреність на подання такої заяви через представника теж має бути обмежена строком. Вирішення цього питання має бути здійснене виключно на рівні закону.

4. Подача заяви про реєстрацію шлюбу через представника тягне за собою такі ж правові наслідки, що й особиста подача заяви особи, яка вступає у шлюб. Зокрема від дня подачі такої заяви відраховуються строки, передбачені законом для реєстрації шлюбу (ч. 1 ст. 32, ч. 4 ст. 28 СК України); особи, які бажають укласти шлюб, вважаються нареченими (абз..2 ч. 1 ст. 28 СК України); сторони набувають право відмовитися від вступу в шлюб (ст. 31 СК України).

Проте стосовно представника не діють норми СК України, які б мали силу при особистій подачі заяви майбутнім нареченим (нареченою) (ст. ст. 29, 30 СК України). Так, орган державної реєстрації актів цивільного стану не зобов'язаний повідомляти представникові про права та обов'язки наречених, попереджати представника про відповідальність за приховання нареченими перешкод до реєстрації шлюбу тощо.

5. Подати заяву про реєстрацію шлюбу через представника особа може лише за наявності поважних причин. Закон не містить навіть приблизного переліку таких причин. Не визначені вони і в Правилах реєстрації актів цивільного стану. Керівник відділу реєстрації актів цивільного стану при прийнятті заяви про реєстрацію шлюбу від представника визначає, чи є причини відсутності особи, яка хоче зареєструвати шлюб, дійсно поважними. До таких причин можуть бути віднесені тяжка хвороба, наявність малолітньої хворої дитини, тривале відрядження тощо.

6. Законом України від 22.12.2006 р. № 524-У «Про внесення змін до Сімейного та Цивільного кодексів України» ч. 1 ст. 28 СК України була доповнена абзацом другим. В ньому зокрема зазначається, що особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, вважаються нареченими. Відповідні зміни було внесено і до інших, пов'язаних між собою статей СК України (ст.

ст. 29-35 СК України). Таким чином в сімейному законі вперше отримало легальне закріплення таке поняття, як «наречена особа». В цілому нареченою або нареченим (названою або названим) визнається жінка (чоловік) стосовно до того, з ким вона (він) має одружитися, а нареченими визнаються жінка та чоловік, які збираються одружитися. Закон визначає це питання однозначно. Нареченими вважаються не просто особи, які збираються одружитися, а лише ті, які подали заяву про реєстрацію шлюбу до державного органу реєстрації актів цивільного стану.

7. Частина четверта коментованої статті визначає строк чинності заяви про реєстрацію шлюбу у тих випадках, коли особи, які подали заяву, не з'явилися до органу реєстрації актів цивільного стану у визначений день реєстрації шлюбу. Закон не передбачає анулювання поданої такими особами заяви автоматично, оскільки неявка сторін на реєстрацію шлюбу у визначений день може мати серйозні підстави. З урахуванням цього в ч. 4 коментованої статті встановлено, що подана сторонами заява про реєстрацію шлюбу зберігає свою чинність протягом трьох місяців з дня її подання.

З урахуванням вимог ЦК України в п. 1.5. Правил реєстрації актів цивільного стану визначається порядок обчислення строків реєстрації актів цивільного стану. Так, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати, з якою пов'язано його початок. Таким чином, тримісячний строк чинності заяви про реєстрацію шлюбу починається з наступного після подання заяви дня.

При обчисленні вказаного строку необхідно керуватись правилом, що строк, визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону в місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

8. Треба зазначити, що існують певні розбіжності між правилами, що встановлені в ч. 4 ст. 28 СК України та п. 4.12 Правил реєстрації актів цивільного стану. Справа в тому, що правило про чинність поданої нареченими заяви у вказаних нормативних актах пов'язується з різними підставами. Зокрема заява втрачає чинність після спливу трьох місяців, якщо: 1) реєстрація шлюбу не відбулася (ч. 4 ст. 28 СК України); 2) особи, які подали заяву, не з'явилися до органу реєстрації актів цивільного стану протягом тримісячного строку з дня її подання і не повідомили причину неявки (п. 4,12 Правил реєстрації актів цивільного стану). Вказаний незбіг нормативних приписів не сприяє ефективному правозастосуванню. Однак вирішення цього питання має бути однозначним - застосовується норма, закріплена в ч. 4 ст. 28 СК України, а Правила реєстрації актів цивільного стану мають бути змінені з метою їх відповідності закону

<< | >>
Источник: Е.М. Багач, Ю.В. Білоусов. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар. 2010

Еще по теме Стаття 28. Заява про реєстрацію шлюбу:

  1. Стаття 29. Ознайомлення осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, з їхніми правами та обов'язками
  2. Глава 4. Державна реєстрація шлюбу
  3. Стаття 34. Реєстрація шлюбу в присутності нареченої та нареченого
  4. Стаття 115. Державна реєстрація розірвання шлюбу
  5. Стаття 134. Заява про забезпечення доказів
  6. Стаття Заява про відвід
  7. Стаття 80. Заява про відвід
  8. Стаття 223. Заява про усиновлення дитини
  9. Стаття 136. Заява про виклик свідка
  10. Стаття 110. Право на пред'явлення позову про розірвання шлюбу
  11. Стаття 42. Особи, які мають право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним