<<
>>

Стаття 89. Припинення права на утримання за домовленістю подружжя

1. Подружжя, а також особи, шлюб між якими було розірвано, мають право укласти договір про припинення права на утримання взамін набуття права власності на житловий будинок, квартиру чи інше нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати.

Договір, за яким передається у власність нерухоме майно, має бути нотаріально посвідчений і підлягає державній реєстрації.

2.

Якщо особи домовилися про припинення права на утримання у зв'язку з одержанням одноразової грошової виплати, обумовлена грошова сума має бути внесена на депозитний рахунок нотаріальної контори або приватного нотаріуса (06.07.10) до посвідчення договору.

3. На майно, одержане на підставі договору про припинення права на утримання, не може бути звернене стягнення.

1 Протягом багатьох десятиліть аліментні зобов'язання подружжя припинялися виключно на підставах, встановлених законом. Однак в новому СК України імперативні засади значно поступилися місцем диспозитивним. За новим законодавством подружжя може за своєю домовленістю визначати як умови виникнення, так і умови припинення взаємних аліментних зобов'язань. Подружжя може встановити підстави припинення права на утримання в: а) договорі про надання утримання (ст. 78 СК України); б) шлюбному договорі (ст. 99 СК України); в) договорі про припинення права на утримання взамін набуття права власності на житловий будинок, квартиру чи інше нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати (ст. 89 СК України).

2. В коментованій статті передбачено спеціальний випадок припинення права на утримання за домовленістю подружжя внаслідок укладення спеціального договору. Даний вид договору пов'язаний із заміною права на утримання одного з подружжя на певне нерухоме майно або одноразову грошову виплату. Суб'єктами даного договору можуть бути особи, між якими зареєстровано шлюб (подружжя), між якими розірвано шлюб (колишнє подружжя), а також жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою (фактичне подружжя) (ч.

3 ст. 91 СК України). Таким чином, закон визначає даний договір як доступний для найбільш широкого кола суб'єктів.

3. В коментованій статті предмет договору визначається альтернативно: сторони можуть передати замість сум аліментів нерухоме майно або здійснити грошову виплату. Втім в деяких випадках інтересам подружжя може відповідати змішаний варіант, наприклад, якщо платник має нерухоме майно і певну суму грошей, які окремо виявляються недостатніми для припинення зобов'язання з утримання. Тому можна припустити, що суб'єкти цього договору мають право укласти договір про припинення права на утримання взамін набуття права власності на певне нерухоме майно та одержання одноразової грошової виплати. Тобто обидві умови можуть бути одночасно включеними в договір.

4. Предметом договору може бути тільки нерухоме майно: житловий будинок, квартира тощо. В статті не встановлено його вичерпного переліку, тому за договором може передаватися будь-яке нерухоме майно. Саме нерухоме майно визначено як предмет договору про припинення права на утримання не випадково. За рахунок такого майна інтереси особи, яка потребує утримання, можуть бути забезпечені найбільш оптимальним чином. Нерухоме майно є неспоживним і відрізняється високою вартістю. Воно здатне задовольняти найбільш значущу потребу особи - потребу в житлі, а за відсутності такої приносити регулярний прибуток за рахунок здавання його в найм. Крім того, управління нерухомим майном не вимагає спеціальних знань.

5. Право на утримання припиняється взамін набуття за договором права власності на нерухоме майно. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону (ст. 319 ЦК України). Вирішуючи питання щодо можливості укладення договору про припинення права на утримання взамін набуття права власності на нерухоме майно, слід враховувати два моменти: 1) на власника законом покладається тягар утримання майна (ст. 322 ЦК України); 2) власник несе ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна (ст.

323 ЦК України). Це означає, що той з подружжя, який став власником майна за договором, у разі знищення або пошкодження такого майна не може претендувати на поновлення надання йому утримання.

6. Договір про припинення права на утримання взамін набуття права власності на житловий будинок, квартиру чи інше нерухоме майно є договором відчуження, який підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації в порядку, встановленому чинним законодавством (п. 179 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03.03.2004 p.).

7. Відповідно до коментованої статті сторони можуть припинити між собою зобов'язання з утримання, уклавши договір про одержання одноразової грошової виплати. Раніше така можливість законом не передбачалася. В СК України вперше закріплено правило щодо періодичності сплати аліментів. Відповідно до ч. 3 ст. 77 СК України аліменти сплачуються щомісячно. Дане правило обумовлене цільовим призначенням аліментних платежів і власне суттю зобов'язання щодо надання утримання. Разом з тим, як виключення, в СК України закріплено можливість так званої «капіталізації» коштів, що мають надаватися як утримання. В окремих випадках така «капіталізація» коштів може найбільшою мірою відповідати інтересам сторін. В ч. 4 ст. 77 СК України йдеться про окремий випадок, коли виплата аліментів наперед зумовлена виїздом платника аліментів на постійне місце проживання в іншу державу. Сторони можуть ініціювати сплату аліментів наперед також з інших причин, наприклад, у зв'язку з необхідністю витрат на навчання, лікування, придбання житла. Закон не виключає домовленості подружжя щодо сплати коштів на утримання наперед за встановлений в договорі проміжок часу або за весь час, протягом якого існуватиме право на утримання, якщо його можна визначити. Внаслідок укладення договору про одержання одноразової грошової виплати зобов'язання з утримання припиняється остаточно. В коментованій статті не випадково зроблено акцент на тому, що грошова виплата є одноразовою.

Сторони на власний розсуд визначають розмір одноразової грошової виплати. При цьому мають враховуватися різні обставини, зокрема підстави виникнення зобов'язання щодо утримання, стан здоров'я, матеріальний стан сторін тощо. Вирішуючи це питання, сторони мають виходити з засад справедливості, добросовісності та розумності (ч. 9 ст. 7 СК України).

8. Договір щодо сплати одноразової грошової виплати вимагає лише нотаріального посвідчення, що випливає з ч. 2 коментованої статті. Обумовлена грошова сума має бути внесена на депозитний рахунок нотаріальної контори до посвідчення договору. Дану вимогу закріплено на забезпечення інтересів особи, яка потребує утримання, з тим, щоб позбавити її складнощів, пов'язаних з виконанням договору. При посвідченні договору про припинення права на утримання у зв'язку з одержанням одноразової грошової виплати нотаріусом перевіряється факт внесення на депозитний рахунок нотаріуса відповідної грошової суми.

На доказ внесення обумовленої сторонами суми на депозит нотаріусу для огляду подається квитанція про внесок, про що зазначається у тексті договору (п. 180 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Право власності на грошові кошти виникає у набувача з моменту нотаріального посвідчення договору. Якщо договір про припинення права на утримання взамін одержання одноразової грошової виплати не був посвідчений нотаріально, право власності на грошові кошти виникає у набувача з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору дійсним (ч. 2 ст. 220 ЦК України).

9. Договір про припинення права на утримання щодо нерухомого майна потребує нотаріального посвідчення та державної реєстрації. В праві розрізняють такі моменти, як державна реєстрація правочину (договору) та державна реєстрація права власності на річ, яка переходить за договором. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, є укладеним з моменту державної реєстрації (ч. 3 ст. 640 ЦК України). Право власності на майно за договором, який підлягає державній реєстрації, виникає у набувача з моменту такої реєстрації договору (ч. 4 ст. 334 ЦК України).

Враховуючи зазначені положення цивільного законодавства (ст. 8 СК України) можна зробити висновок, що договір про припинення права на утримання щодо нерухомого майна є укладеним з моменту його державної реєстрації. З цього ж моменту у набувача виникає право власності на житловий будинок, квартиру або інше нерухоме майно, що є предметом договору.

10. Право набувача майна на утримання припиняється з моменту укладення договору і набуття права власності на річ. Проте в житті можуть виникнути обставини, які суттєво вплинуть на майновий стан сторін або однієї з них. Зокрема після виконання договору та виникнення у набувача права власності на річ можуть виникнути такі обставини, як поновлення працездатності одержувача майна, отримання ним майна у спадщину, за договором дарування і, навпаки, виникнення непрацездатності відчужувача майна, погіршення його майнового становища тощо. Можна припустити, що за таких обставин сторони можуть прийняти рішення про розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин (ст. 652 ЦК України). В точному розумінні слова договору при цьому вже немає, оскільки його було повністю виконано сторонами. Проте можливість розірвання повністю виконаного договору передбачена чинним законодавством (ст. 214ЦК України). Можливість припинення права на утримання у зв'язку з істотною зміною обставин за рішенням суду викликає сумніви, оскільки вона не передбачена чинним законодавством.

Цивільний закон визначає наслідки зміни або розірвання договору. За загальним правилом (ч. 3 ст. 653 ЦК України) у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення сторонами домовленості, тобто наперед. Проте інше може бути встановлено договором чи обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням, до моменту зміни або розірвання договору, якщо договором не встановлено інше (ч. 4 ст. 653 ЦК). Таким чином, сторони можуть домовитися щодо повернення нерухомого майна, одержаного за договором, передбаченим коментованою статтею.

11. Майну, яке передається взамін припинення права на утримання, законом надано особливого правового режиму. Відповідно до ч. 3 коментованої статті на майно, одержане на підставі договору, не може бути звернене стягнення. Це правило викликає запитання. Його цільова спрямованість зрозуміла - забезпечити інтереси того з подружжя, який втратив право на утримання від другого з подружжя замість набуття права на річ. Проте можливість «виведення» такого майна за межі майна подружжя, на яке може бути звернене стягнення за вимогою кредиторів може негативно вплинути на права та інтереси останніх.

Правило ч. 3 коментованої статті припиняє свою дію у разі переходу права власності на одержане за цим договором майно до іншої особи. Наприклад, якщо той з подружжя, який одержав майно замість права на утримання, передав його іншій особі за договором купівлі-продажу, дарування, міни тощо. На грошові суми, одержані від продажу такого майна, або на інші речі, одержані взамін нього, може бути звернено стягнення на загальних підставах.

12. В коментованій статті відсутня спеціальна вказівка стосовно існування обов'язку щодо взаємної участі дружини, чоловіка у витратах на лікування (ст. 90 СК України) у випадку укладення договору про припинення права на утримання. Можна припустити, що в разі укладення договору зазначений обов'язок не припиняється. Це пояснюється тим, що обов'язок по утриманню другого з подружжя та обов'язок брати участь у витратах на лікування є елементами різних правовідносин подружжя. Кожен з них має свої підстави виникнення, свій зміст та умови припинення. У першу чергу це пов'язане з тим, що витрати на лікування вираховуються у конкретних сумах, які визначаються потребами одного з подружжя в процесі лікування. Якщо сторони мають на це згоду, вони можуть своїм договором замінити обов'язок по сплаті витрат на лікування переданням одному з подружжя нерухомого майна або одноразової сплати грошової суми.

<< | >>
Источник: Е.М. Багач, Ю.В. Білоусов. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар. 2010

Еще по теме Стаття 89. Припинення права на утримання за домовленістю подружжя:

  1. Стаття 82. Припинення права одного з подружжя на утримання
  2. Глава 9. Права та обов'язки подружжя по утриманню
  3. Стаття 87. Припинення права чоловіка на утримання
  4. Стаття 85. Припинення права дружини на утримання
  5. Стаття 78. Договір подружжя про надання утримання
  6. Стаття 75. Право одного з подружжя на утримання
  7. Стаття 77. Способи надання утримання одному з подружжя
  8. Стаття 88. Право на утримання того з подружжя, з ким проживає дитина-інвалід
  9. Стаття 69. Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя
  10. Стаття 65. Право подружжя на розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя