<<
>>

Стаття 16. Надання неповнолітнім батькам допомоги у здійсненні батьківських прав та виконанні батьківських обов'язків

1. Якщо мати, батько дитини є неповнолітніми, баба, дід дитини з боку того з батьків, хто є неповнолітнім, зобов'язані надавати йому допомогу у здійсненні ним батьківських прав та виконанні батьківських обов'язків.

1.

Особа може стати матір'ю або батьком дитини і до досягнення нею повноліття. Закон враховує таку обставину і встановлює спеціальні правила щодо неповнолітніх батьків. Зокрема цивільне законодавство передбачає, що запис особи матір'ю або батьком дитини є підставою для надання неповнолітній особі за її заявою повної цивільної дієздатності. Згідно з законом надання повної цивільної дієздатності провадиться за рішенням органу опіки та піклування за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника, у а разі спору — судом і. 2 ст. 35 ЦК України). Це правило встановлюється у зв'язку з тим, що особа не може бути зареєстрована як мати або батько дитини у достатньо ранньому віці, їжа особа хоча і здатна мати дитину у біологічному сенсі, однак у психічному та вольовому аспектах може і не набути ще необхідних якостей, які дозволяли б їй бути повноправним учасником цивільно-правових відносин. Якщо неповнолітні мати або батько не подають заяви про надання їм повної цивільної дієздатності або суд вважає, що надання повної дієздатності не відповідає інтересам неповнолітніх батьків, то обсяг їх цивільної дієздатності не змінюється і неповнолітні батьки, як і до народження дитини, будуть мати неповну цивільну дієздатність. Обсяг такої дієздатності визначається ст. 32 ЦК України.

2. Якщо неповнолітня особа зареєструвала шлюб за правилами, встановленими в СК України (ст. ст. 22, 23 СК України), то вона автоматично набуває повної цивільної дієздатності. У випадку реєстрації шлюбу до народження дитини особа не повинна звертатися до органу опіки та піклування або до суду з заявою про надання їй повної цивільної дієздатності.

Набуття повного обсягу цивільної дієздатності відбувається в силу прямого припису закону (ч. 2 ст. 34 ЦК України). Таким чином, якщо у неповнолітньої особи, яка зареєструвала свій шлюб, народжується дитина, то правило ч. 1 ст. 35 ЦК України не діє. Така особа не повинна звертатися до органу опіки та піклування або до суду з заявою про надання їй повної цивільної дієздатності, оскільки вона вже її має.

3. Після набуття повної цивільної дієздатності неповнолітня мати або батько стають повноправними учасниками цивільних правовідносин. Незважаючи на свій вік, вони здатні своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатні своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання (абз. 2 ч. 1 ст. 30 ЦК України). Дієздатні неповнолітні батьки можуть укладати будь-які правочини як у власних інтересах, так і в інтересах своїх дітей. Для їх укладення не потрібна згода батьків такої особи або дозвіл органу опіки та піклування.

4. В коментованій статті визначаються сімейно-правові наслідки народження дитини у неповнолітніх батьків. По-перше, в ній визначається коло зобов'язаних осіб - баба та дід дитини з боку того з батьків, хто є неповнолітнім. Звертає на себе увагу, що коло зобов'язаних осіб є достатньо обмеженим. Мова йде лише про батьків неповнолітньої особи, яка записана матір'ю/батьком дитини, тобто про діда та бабу дитини. На інших членів сім'ї та родичів закон такого обов'язку не покладає, навіть якщо вони проживають разом з неповнолітніми батьками.

По-друге, встановлюється обов'язок баби та діда надавати неповнолітнім батькам дитини допомогу у здійсненні ними батьківських прав та виконанні батьківських обов'язків. Разом з тим в законі чітко не визначено, про яку саме допомогу з боку діда та баби дитини йдеться у цьому випадку. Можна лише припустити, що це здійснення дій фактичного характеру (прогулянки з дитиною, допомога у нагляді за дитиною тощо).

Про юридичний характер допомоги важко казати. Якщо неповнолітні мати або батько набули повної цивільної дієздатності, то вони самі набувають для себе цивільних прав та своїми діями здійснюють свої обов'язки. Якщо ж неповнолітні мати або батько не визнані повністю дієздатними, то їх батьки зобов'язані представляти їх інтереси, надавати згоду на вчинення ними правочинів та здійснювати інші дії, що передбачені законом (ст. ст. 32, 69, 71 ЦК України та інші).

Крім того, в СК України не передбачені наслідки невиконання батьками неповнолітніх дітей своїх обов'язків щодо надання їм допомоги. Тому ця норма не має необхідного юридичного навантаження. Вона закріплює правило морального, а не юридичного характеру.

5. В коментованій статті визначаються правовідносини за участю саме неповнолітніх батьків. Однак медицині відомі випадки народження дитини у батьків, які не досягли 14 років, тобто малолітніх. Можна припустити, що у разі необхідності ст. 16 СК України може застосовуватися і по відношенню до малолітніх батьків за аналогією закону.

<< | >>
Источник: Е.М. Багач, Ю.В. Білоусов. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар. 2010

Еще по теме Стаття 16. Надання неповнолітнім батькам допомоги у здійсненні батьківських прав та виконанні батьківських обов'язків:

  1. Стаття 17. Надання органом опіки та піклування допомоги особам у здійсненні ними своїх сімейних прав та виконанні сімейних обов'язків
  2. Стаття 155. Здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов'язків
  3. 2.3. Загальна характеристика батьківських прав та обов’язків.
  4. 8.4. Відшкодування шкоди батьками, позбавленими батьківських прав
  5. Стаття 168. Побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав
  6. Стаття 167. Влаштування дитини, батьки якої позбавлені батьківських прав
  7. Стаття 121. Загальні підстави виникнення прав та обов'язків матері, батька і дитини
  8. Стаття 242. Позбавлення усиновлювача батьківських прав
  9. Стаття 169. Поновлення батьківських прав
  10. Стаття 166. Правові наслідки позбавлення батьківських прав
  11. Стаття 164. Підстави позбавлення батьківських прав
  12. Стаття 170. Відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав
  13. Стаття 165. Особи, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав
  14. Стаття 184. Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей
  15. Стаття 141. Рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини
  16. Стаття 557. Відмова у виконанні запиту про міжнародну правову допомогу
  17. Стаття 152. Забезпечення права дитини на належне батьківське виховання
  18. Стаття 142. Рівність прав та обов'язків дітей щодо батьків
  19. Що є підставою виникнення цивільних прав і юридичних обов'язків?
  20. Стаття 172. Роз'яснення спеціалістові його прав та обов'язків