<<
>>

Стаття 221. Згода опікуна, піклувальника на усиновлення дитини

1. На усиновлення дитини, над якою встановлено опіку або піклування, а також на усиновлення дитини, над батьками якої встановлено опіку або піклування, потрібна письмова згода опікуна або піклувальника, незалежно від згоди батьків.

2.

Якщо опікун або піклувальник не дав згоди на усиновлення дитини, така згода може бути дана органом опіки та піклування.

3. Усиновлення може бути проведене без згоди опікуна, піклувальника або органу опіки та піклування, якщо суд встановить, що усиновлення дитини відповідає її інтересам.

1. Для усиновлення дитини, над якою встановлено опіку чи піклування, а також для усиновлення дитини, над батьками якої встановлено опіку або піклування, потрібна письмова згода опікуна або піклувальника, незалежно від згоди батьків. Так, наприклад, якщо у дитини є батьки, але в силу різних причин над нею встановлено опіку чи піклувальника (батьки не проживають разом з дитиною, є неповнолітніми тощо), для здійснення усиновлення необхідна, крім згоди батьків дитини, і згода її опікуна (піклувальника).

Така вимога закону ґрунтується на тому, що опікуни (піклувальники) краще знають своїх підопічних. Вони щоденно спілкуються з дитиною, спостерігають за її розвитком, а у ряді випадків є свідками відносин між дитиною та майбутнім усиновлювачем. Природно, що думка названих осіб не може залишатися поза увагою. Однак вимога щодо необхідності згоди опікунів (піклувальників), адміністрації закладу охорони здоров'я або навчального закладу на усиновлення дитини не є імперативною. Опосередковано це підтверджується і можливістю суду провести усиновлення без згоди опікуна, піклувальника або органу опіки -а піклування, якщо буде встановлено, що усиновлення дитини відповідає її інтересам (ч. 3 ст. 221 СК). Таким чином, у кінцевому рахунку, вирішення питання про усиновлення буде ґрунтуватися на доведеності відповідності його інтересам дитини.

Складно уявити, щоб опікун (піклувальник), адміністрація дитячого закладу заперечували проти усиновлення, яке відповідає інтересам дитини. Якщо подібні випадки й виникають на практиці, найчастіше вони пов'язані із зловживанням їхніми правами. Обґрунтованість відмови у наданні згоди перевіряється органами опіки та піклування, адже вони у будь-якому випадку надають висновок про відповідність усиновлення інтересам дитини і вимушені оцінювати позицію названих осіб. Тому вирішення питання про усиновлення дітей, над якими встановлено опіку чи піклування або влаштованих до відповідних дитячих закладів, має орієнтуватися перш за все на висновок органу опіки та піклування, оскільки саме цей орган, контролюючи умови життя дитини, одночасно з наданням висновку щодо доцільності усиновлення, можуть оцінити добросовісність дотримання інтересів дитини опікуном (піклувальником) або адміністрацією дитячого закладу. Згідно з ст. 253 ЦПК України до висновку органу опіки та піклування мають бути подані: 1) акт обстеження умов життя заявника, складений за місцем його проживання; 2) свідоцтво про народження дитини; 3) медичний висновок про стан здоров'я дитини, про її фізичний і розумовий розвиток; 4) у випадках, встановлених законом, згода батьків, опікуна, піклувальника дитини, закладу охорони здоров'я або навчального закладу, а також самої дитини на усиновлення.

2. Згода опікунів (піклувальників), органу опіки та піклування, адміністрації закладу охорони здоров'я або навчального закладу, в якому перебувала дитина, видається у письмовій формі. Однак правова природа цієї згоди, на відміну від згоди батьків на усиновлення, не набуває характеру батьківського права. Це пов'язано насамперед тим, що правовий статус названих осіб хоча й наближений до статусу батьків, але не повністю з ним співпадає. Опікуни та інші особи звичайно турбуються про дитину і виховують її, однак, не набувають заснованих на кровноспорідненому походженні прав та обов'язків батьків. Опікуни та інші особи, встановлені у ст.

ст. 221, 222 СК, лише на певний час замінюють батьків дитини у сімейних та цивільних правовідносинах, але батьками через це не визнаються ні юридично, ні фактично. Згода названих осіб у деяких випадках має субсидіарний характер стосовно батьківської згоди на усиновлення дитини і не замінює її і, крім того, взагалі є умовною, оскільки суд при прийнятті рішення про усиновлення може здійснити його без згоди опікуна, піклувальника або органу опіки та піклування, якщо буде встановлено, що усиновлення дитини відповідає її інтересам.

3. Різниця між згодою батьків дитини на усиновлення, якій закон надає безумовне та вирішальне значення, і згодою названих осіб полягає у тому, що останнє слово при усиновленні підопічних належить суду, а не опікунам чи піклувальникам (органу опіки та піклування, адміністрації закладу охорони здоров'я або навчальному закладі, в якому перебувала дитина).

Рішення суду про усиновлення припиняє опіку (піклування) (ст. 76 ЦК України) і є підставою для розірвання договору про передачу дитини на виховання в сім'ю усиновлювача.

5. При відмові опікуна (піклувальника) дати згоду на усиновлення підопічного органу слід з'ясувати, чим викликане це заперечення. Якщо буде з'ясовано, що відмова опікуна (піклувальника) дати згоду на усиновлення дитини не обґрунтована і суперечить інтересам дитини, то згідно з ч. 2 ст. 221 СК така згода може бути дана органом опіки та піклування. При цьому орган опіки та піклування своїм рішенням може звільнити опікуна чи піклувальника від виконання покладених на нього обов'язків, оскільки за таких обставин останній скористався своїм правом всупереч інтересам підопічного1.

6. У випадку відмови надати згоду на усиновлення як опікуном (піклувальником), так і органом опіки та піклування, усиновлення може бути проведене без згоди опікуна, піклувальника або органу опіки та піклування, якщо суд встановить, що усиновлення дитини відповідає її інтересам для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

<< | >>
Источник: Е.М. Багач, Ю.В. Білоусов. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар. 2010

Еще по теме Стаття 221. Згода опікуна, піклувальника на усиновлення дитини:

  1. Стаття 251. Звільнення опікуна та піклувальника дитини від їх обов'язків
  2. Стаття 244. Особа, яка може бути опікуном, піклувальником дитини
  3. Стаття 249. Права та обов'язки опікуна, піклувальника щодо дитини
  4. Стаття 218. Згода дитини на усиновлення
  5. Стаття 217. Згода батьків на усиновлення дитини
  6. Стаття 220. Згода другого з подружжя на усиновлення дитини
  7. Стаття 222. Згода закладу охорони здоров'я або навчального закладу на усиновлення дитини
  8. Стаття 253. Згода дитини на проживання у сім'ї патронатного вихователя
  9. Стаття 223. Заява про усиновлення дитини
  10. Стаття 284. Усиновлення дитини, яка є іноземцем і проживає в Україні
  11. Стаття 219. Усиновлення дитини без згоди батьків
  12. Стаття 234. Збереження прав дитини, які вона мала до усиновлення
  13. Стаття 283. Усиновлення іноземцем дитини, яка є громадянином України
  14. Стаття 285. Обмеження права іноземця на таємницю усиновлення дитини, яка є громадянином України
  15. Стаття 227. Право на приховання факту усиновлення від дитини, яка усиновлена
  16. Стаття 213. Особи, які мають переважне перед іншими право на усиновлення дитини
  17. Стаття 209. Усиновлення дитини, яку не забрали з пологового будинку чи підкинули, або яка була знайдена
  18. Стаття 286. Усиновлення в Україні іноземцем дитини, яка є іноземцем або особою без громадянства