<<
>>

Стаття 143. Обов'язок батьків забрати дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров'я

1. Мати, батько дитини, які перебувають у шлюбі, зобов'язані забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я.

2. Мати, яка не перебуває у шлюбі, зобов'язана забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я.

3.

Дитина може бути залишена батьками у пологовому будинку або в іншому закладі охорони здоров'я, якщо вона має істотні вади фізичного і (або) психічного розвитку, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

4. Якщо батьки не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я, забрати дитину мають право її баба, дід, інші родичі з дозволу органу опіки та піклування.

1. Обов'язок батьків забрати дитину з пологового будинку є необхідною передумовою для здійснення ними всіх інших особистих немайнових прав щодо дитини. Вказаному обов'язку батька, матері дитини кореспондує право дитини на сім'ю, яке в даному випадку полягає у її праві на проживання в сім'ї (ч. 3 ст. 4 СК України).

Під закладами охорони здоров'я ст. 3 Основ законодавства України про охорону здоров'я розуміє підприємства, установи та організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров'я шляхом подання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників. З цього визначення можна зробити висновок про те, що мати, батько дитини зобов'язані не тільки забрати дитину з пологового будинку після її народження, а щоразу забирати її з будь-якого закладу охорони здоров'я, у якому дитині надається медико-санітарна допомога. Тому не можна погодитись з висловленою у літературі думкою, що вказаний обов'язок батьків має разовий характер. Вказаний обов'язок так само, як і всі інші батьківські права та обов'язки, має триваючий характер і припиняється з досягненням дитиною повноліття, оскільки протягом свого життя дитина неодноразово може знаходитися у будь-якому закладі охорони здоров'я.

2.

Оскільки під правом на сім'ю перш за все слід розуміти право дитини жити та виховуватися у власній родині, то обов'язок забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я покладається на її родичів. Ними відповідно до змісту коментованої статті можуть бути:

1) мати, батько дитини, які перебувають у шлюбі;

2) мати, яка не перебуває у шлюбі. В даній ситуації вбачається значне обмеження рівності обов'язків батька та матері дитини тому, що законом на нього не покладається обов'язок забрати дитину із пологового будинку чи з іншого закладу охорони здоров'я в тому разі, якщо він не перебуває у шлюбі з матір'ю дитини;

3) баба, дід дитини, інші родичі дитини з дозволу органу опіки та піклування.

Але вказані особи не зобов'язані, а мають право забрати дитину з вказаних закладів. Закон містить відкритий перелік тих осіб, які мають право забрати дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров'я. Такими особами можуть бути крім вказаних у коментованій статті також повнолітні рідні сестри та брати дитини, мачуха, вітчим, тітки, дядьки, як з боку матері, так і з боку батька тощо. Ці особи мають право забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я навіть в тому разі, коли батьки вирішили її там залишити через істотні вади фізичного і (або) психічного розвитку, а також за наявності інших обставин, які мають істотне значення, або відмовились забрати дитину без поважних причин. При наявності обставин, вказаних у ст. 243 та 244 СК, особи, які забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я можуть бути призначені її опікунами чи піклувальниками. Такі особи також мають право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав (ст. 165 СК).

3. Коментована стаття вказує на ті юридичні факти, які можуть звільнити батьків від обов'язку забрати дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров'я. Такими обставинами є, по-перше, наявність у дитини істотних вад фізичного і (або) психічного розвитку, а, по-друге, наявність інших обставин, які мають істотне значення.

Вказані обставини можуть бути у наявності як разом, так і окремо.

Відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров'я діти з дефектами фізичного або психічного розвитку, які потребують медико-соціальної допомоги і спеціального догляду, за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють, можуть утримуватися в будинках дитини, дитячих будинках та інших спеціалізованих дитячих закладах за державний рахунок (ст. 63). Такі діти отримують у встановленому законодавством України порядку статус дитини, позбавленої батьківського піклування (ст. 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13 січня 2005 року).

Щодо поняття вад фізичного та психічного розвитку, то в даному разі законодавець застосовує медичний критерій в якості підстави для виникнення у батьків відповідного права - права залишити дитину у пологовому будинку або у іншому закладі охорони здоров'я. Чинне законодавство не містить чіткого визначення понять «вади фізичного розвитку» та «вади психічного розвитку».

Вада - фізичне або розумове порушення, яке обмежує соціальну діяльність, підтверджене законодавством України в порядку, розробленому Міністерством освіти і науки України за погодженням з Міністерством охорони здоров'я України. Тяжка вада - підтверджена в установленому порядку фізична чи психічна вада, виражена такою мірою, що навчання відповідно до державних стандартів освіти (втому числі і спеціальних) є недоступним і можливості навчання обмежуються здобуттям елементарних знань про оточуючий світ, придбанням навичок самообслуговування та елементарних трудових навичок або отриманням елементарної допрофесійної підготовки. Складна вада- поєднання двох або більше порушень фізичного та (або) розумового розвитку у однієї особи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22.02.2000 р. психічні розлади - розлади психічної діяльності, визнані такими згідно з чинною в Україні Міжнародною статистичною класифікацією хвороб, травм і причин смерті; тяжкий психічний розлад - розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам'яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку.

Наведені визначення є приблизними орієнтирами для батьків при прийнятті рішення про залишення дитини у пологовому будинку або іншому закладі охорони здоров'я. Але вказані стани мають діагностуватися медичними працівниками при народженні дитини або у інший час і тільки на підставі медичного висновку, а не суб'єктивної думки батьків, має бути прийнято рішення про те, чи потребує дитина медико-соціальної допомоги і спеціального догляду.

4. Наступний факт, який є підставою для виникнення права батьків не забирати дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров'я, має суб'єктивний характер і дозволяє поширено тлумачити дану норму, оскільки перелік цих обставин передбачити не можна. Більше того, одні й ті самі обставини можуть для когось мати істотне значення, а для когось ні, а у ч. 3 коментованої статті не вказується, хто саме вирішує питання про істотність чи неістотність вказаних обставин. До обставин, які мають істотне значення, законодавство зокрема відносить: хворобу годувальника, тривале відрядження, навчання, відбування покарання, пересування під вартою в період слідства; тяжкі матеріально-побутові умови тощо.

5. Частина 3 коментованої статті не містить вказівки нате, на який час дитина може бути залишена батьками у пологовому будинку або іншому закладі охорони здоров'я: чи є це тимчасовим заходом для надання хворій дитині медико-соціальної допомоги і здійснення за нею спеціального догляду, чи дитина передається на постійне повне державне утримання. Тривалість перебування дитини у закладі охорони здоров'я залежатиме від причин, які викликали необхідність залишити там дитину.

Діти з істотними вадами фізичного і (або) психічного розвитку, як правило, залишаються у спеціалізованих закладах для таких дітей постійно. Якщо дитина була залишена у пологовому будинку або у іншому закладі охорони здоров'я з інших обставин, які мають істотне значення, то вона має бути взята звідти після припинення цих обставин.

6. Правове значення відмови матері, батька взяти дитину з пологового будинку чи іншого закладу охорони здоров'я також залежить від причин такого вчинку. Якщо батьки не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування, то вказана відмова є однією з підстав для позбавлення їх батьківських прав (ч. 1 ст. 164 СК України). Залишення дитини батьками у пологовому будинку або в іншому закладі охорони здоров'я, якщо вона має істотні вади фізичного і (або) психічного розвитку, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, само по собі не є підставою для позбавлення батьків батьківських прав, але й не припиняє батьківські обов'язки. Навіть якщо дитина знаходиться у будинках дитини, дитячих будинках та інших спеціалізованих дитячих закладах, - не усуває їх від здійснення особистих немайнових та майнових батьківських прав та виконання обов'язків щодо дитини. Якщо батьки понад шість місяців без поважних причин не проявляють щодо неї батьківської турботи та піклування, не виховують та не утримують її, може бути проведене усиновлення такої дитини без згоди повнолітніх батьків (ч. 2 ст. 219 СК України). Крім того, істотні вади фізичного і (або) психічного розвитку дають таким дітям право бути всиновленими без дотримання строків їх перебування на обліку в Центрі з усиновлення дітей при Міністерстві освіти і науки України

<< | >>
Источник: Е.М. Багач, Ю.В. Білоусов. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар. 2010

Еще по теме Стаття 143. Обов'язок батьків забрати дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров'я:

  1. Стаття 222. Згода закладу охорони здоров'я або навчального закладу на усиновлення дитини
  2. Стаття 209. Усиновлення дитини, яку не забрали з пологового будинку чи підкинули, або яка була знайдена
  3. Стаття 180. Обов'язок батьків утримувати дитину
  4. Стаття 172. Обов'язок дитини, повнолітніх дочки та сина піклуватися про батьків
  5. Стаття 144. Обов'язок батьків зареєструвати народження дитини в державному органі реєстрації актів цивільного стану
  6. Стаття 248. Права дитини-сироти і дитини, позбавленої батьківського піклування, яка проживає у закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому дитячому закладі, прийомній сім'ї
  7. Стаття 193. Стягнення аліментів та інших коштів на дитину, яка перебуває у закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі
  8. Стаття 245. Опіка та піклування над дитиною, яка проживає у закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому дитячому закладі
  9. Глава 16. Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку,сина та його виконання
  10. Глава 17. Обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати батьків та його виконання
  11. Стаття 269. Обов'язок інших осіб утримувати дитину
  12. Стаття 374. Вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу
  13. Стаття 203. Обов'язок дочки, сина брати участь у додаткових витратах на батьків
  14. Стаття 199. Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання
  15. Глава 15. Обов'язок матері, батька утримувати дитину та його виконання
  16. Стаття 188. Звільнення батьків від обов'язку утримувати дитину
  17. Стаття 47. Права та обов'язки батьків і дитини, яка народилася у недійсному шлюбі
  18. Стаття 141. Рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини
  19. Стаття 150. Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини
  20. 5. Визначення доходу, втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи -підприємця