<<
>>

Заповіт подружжя

. Законодавчою новелою є передбачений в новому ЦК України заповіт подружжя.

Згідно зі ст. 1262 ЦК України подружжя має право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності.

Коли помирає один з подружжя, що склало такий заповіт, його частка у спільному майні переходить до другого з подружжя який його пережив.

Причому, як це випливає із змісту ст. 1262, цей перехід відбувається не на підставі висловленого в заповіті такого бажання, волі подружжя, а внаслідок закону — тієї ж ст. 1262, що передбачає такі наслідки укладення подружжям спільного заповіту. І тільки в разі смерті другого з подружжя майно переходить до осіб, ви-

значених ними у заповіті, тобто тільки тоді реалізується їх воля передати за заповітом майно певній особі або особам.

На наш погляд, цей спільний заповіт подружжя не тільки не створює якихось зручностей, переваг порівняно з укладенням кожним з подружжям окремого заповіту, а навпаки, він може бути підставою для неабияких життєвих ускладнень.

Справа в тому що зі смертю одного з подружжя, яке склало такий заповіт, другий з них потрапляє у досить складне становище.

По-перше, він не може в разі потреби продати майно, що було спільною власністю подружжя, а тепер належить на праві власності тільки йому, оскільки в ст. 1262 ЦК України зазначено, що "у разі смерті одного з подружжя нотаріус накладає заборону відчуження майна, зазначеного в заповіті подружжя". Цього не сталося б, якби кожен з подружжя в окремому заповіті заповідав би іншому свою частку в спільному майні, а на випадок його смерті до відкриття спадщини, призначив би спадкоємцем саме ту особу, якій вони збиралися заповідати спільне майно (ст. 1263 про підпризначення спадкоємця).

По-друге, той з подружжя, що залишився живим, не має права не тільки продати майно, що було предметом спільного заповіту, а й не може скасувати спільний заповіт щодо майна, зазначеного в заповіті подружжя. Так, у ч. З ст. 1262 ЦК України зазначено, що "за життя дружини та чоловіка кожен з них має право відмовитися від спільного заповіту. Така відмова підлягає нотаріальному посвідченню".

Це означає, що після смерті одного з подружжя інший втрачає таке право.

І всього цього не сталося б, коли б кожний з подружжя склав окремий заповіт.

Неабияке значення, з нашого погляду, має і та обставина, що після смерті одного з подружжя цей спільний заповіт з правової точки зору перетворюється на недійсний правочин, оскільки він обмежує цивільну правоздатність того з подружжя, що залишився живим.

<< | >>
Источник: О. В. Дзера. Цивільне право України. Книга 2. 2002

Еще по теме Заповіт подружжя:

  1. Що таке спадкування за заповітом і які вимоги пред'являються до заповіту?
  2. Коло спадкоємців за заповітом та зміст заповіту
  3. Стаття 65. Право подружжя на розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя
  4. Стаття 69. Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя
  5. Виконання заповіту
  6. § 4. Недійсність заповіту
  7. Скасування та зміна заповіту
  8. Глава 36 Спадкування за заповітом
  9. Як здійснюється виконання заповіту?
  10. § 2. Спадкування за заповітом
  11. § 1. Поняття та елементи заповіту
  12. Які заповіти прирівнюються до нотаріально посвідчених?
  13. § 5. Виконання заповіту
  14. § 3. Форма заповіту