Заповіт подружжя
Згідно зі ст. 1262 ЦК України подружжя має право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності.
Коли помирає один з подружжя, що склало такий заповіт, його частка у спільному майні переходить до другого з подружжя який його пережив.
Причому, як це випливає із змісту ст. 1262, цей перехід відбувається не на підставі висловленого в заповіті такого бажання, волі подружжя, а внаслідок закону — тієї ж ст. 1262, що передбачає такі наслідки укладення подружжям спільного заповіту. І тільки в разі смерті другого з подружжя майно переходить до осіб, ви-значених ними у заповіті, тобто тільки тоді реалізується їх воля передати за заповітом майно певній особі або особам.
На наш погляд, цей спільний заповіт подружжя не тільки не створює якихось зручностей, переваг порівняно з укладенням кожним з подружжям окремого заповіту, а навпаки, він може бути підставою для неабияких життєвих ускладнень.
Справа в тому що зі смертю одного з подружжя, яке склало такий заповіт, другий з них потрапляє у досить складне становище.
По-перше, він не може в разі потреби продати майно, що було спільною власністю подружжя, а тепер належить на праві власності тільки йому, оскільки в ст. 1262 ЦК України зазначено, що "у разі смерті одного з подружжя нотаріус накладає заборону відчуження майна, зазначеного в заповіті подружжя". Цього не сталося б, якби кожен з подружжя в окремому заповіті заповідав би іншому свою частку в спільному майні, а на випадок його смерті до відкриття спадщини, призначив би спадкоємцем саме ту особу, якій вони збиралися заповідати спільне майно (ст. 1263 про підпризначення спадкоємця).
По-друге, той з подружжя, що залишився живим, не має права не тільки продати майно, що було предметом спільного заповіту, а й не може скасувати спільний заповіт щодо майна, зазначеного в заповіті подружжя. Так, у ч. З ст. 1262 ЦК України зазначено, що "за життя дружини та чоловіка кожен з них має право відмовитися від спільного заповіту. Така відмова підлягає нотаріальному посвідченню".
Це означає, що після смерті одного з подружжя інший втрачає таке право.
І всього цього не сталося б, коли б кожний з подружжя склав окремий заповіт.
Неабияке значення, з нашого погляду, має і та обставина, що після смерті одного з подружжя цей спільний заповіт з правової точки зору перетворюється на недійсний правочин, оскільки він обмежує цивільну правоздатність того з подружжя, що залишився живим.
Еще по теме Заповіт подружжя:
- Що таке спадкування за заповітом і які вимоги пред'являються до заповіту?
- Коло спадкоємців за заповітом та зміст заповіту
- Стаття 65. Право подружжя на розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя
- Стаття 69. Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя
- Виконання заповіту
- § 4. Недійсність заповіту
- Скасування та зміна заповіту
- Глава 36 Спадкування за заповітом
- Як здійснюється виконання заповіту?
- § 2. Спадкування за заповітом
- § 1. Поняття та елементи заповіту
- Які заповіти прирівнюються до нотаріально посвідчених?
- § 5. Виконання заповіту
- § 3. Форма заповіту