Які особливості відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними діями правоохоронних органів і суду?
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, визначається Цивільним кодексом України та спеціальним законом.
Відповідно до Закону України від 1 грудня 1994 р. "Про порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" шкода, заподіяна особі, відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини осіб названих державних органів.
У ст. 1 Закону наводиться перелік незаконних дій:
• незаконне засудження, незаконне притягнення як обвинуваченого, незаконне взяття і тримання під вартою, незаконне проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконне накладення арешту на майно, незаконне відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;
• незаконне застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконна конфіскація майна, незаконне накладення штрафу;
• незаконне проведення оперативно-розшукових заходів.
Право на відшкодування шкоди виникає у громадянина в таких випадках:
• постановлення виправдувального вироку суду;
• закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину;
• відмова в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з цих підстав;
• закриття справи про адміністративне правопорушення.
Шкода, заподіяна оперативно-розшуковими заходами до порушення кримінальної справи (тобто гласними чи негласними розшуковими заходами, які здійснювались із застосуванням оперативних і оперативно-технічних способів), відшкодовується за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було прийнято рішення про порушення за результатами цих заходів кримінальної справи або таке рішення було скасовано.
Закриття справи за так званими нереабілітуючими обставинами — амністією, недосягненням віку, з якого настає кримінальна відповідальність, зміною обставин та ін. — не дають права на відшкодування шкоди згідно з цим законом.
Відповідно до ст. З Закону відшкодуванню підлягають:
• заробіток та інші грошові доходи, які особа втратила внаслідок незаконних дій;
• майно (в тому числі гроші, грошові вклади і проценти за ними, цінні папери та проценти за ними, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в дохід держави судом, вилучене органами дізнання чи попереднього слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;
• штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;
• суми, сплачені громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги;
• моральна шкода.
Відповідно до ст. 7 Закону час перебування під вартою, час відбування покарання, а також час, протягом якого особа працювала у зв'язку з незаконним відстороненням від роботи (посади), зараховується в загальний трудовий стаж, як і стаж роботи за спеціальністю, стаж державної служби, неперервний стаж.
Відповідно до ст. 9 Закону місцеві органи влади і самоврядування протягом одного місяця від дня звернення повинні повернути громадянинові, який втратив право користування житловим приміщенням у зв'язку з незаконним засудженням, раніше займане ним житлове приміщення, а у разі неможливості повернення (наприклад, будинок знесено чи переобладнано в нежитловий, після капітального ремонту житлового приміщення, яке займав громадянин, більше не існує чи воно значно зменшилося в розмірі, жиле приміщення у встановленому порядку надано іншій особі та ін.) — надають йому поза чергою протягом шести місяців після звернення громадянина в цьому ж населеному пункті рівнозначне житлове приміщення з урахуванням складу сім'ї і діючих норм жилої площі (від 9 до 13,65 кв. м жилої площі на кожного члена сім'ї).
Вартість втраченого житла відшкодовується виходячи з ринкових цін, що діють на момент звернення громадянина про відшкодування шкоди.
Питання про відшкодування моральної шкоди та її розмір вирішує суд за заявою громадянина відповідно до чинного законодавства.
Заяву про оскарження постанови про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства чи прокуратури, на вибір громадянина може бути подано до суду за місцем його проживання або місцезнаходженням відповідача. Сторони в цих справах звільняються від судових витрат.
Більш детально питання, пов'язані з відшкодуванням шкоди, роз'яснюються в Положенні про порядок застосування вказаного закону, затвердженому наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України і Міністерства фінансів України 4 квітня 1996 р.