§ 3. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок неусунення небезпеки (загрози) життю, здоров'ю та майну

Конституція України не тільки закріплює забезпечення екологічної безпеки, підтримання екологічної рівноваги на території України і право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, а й передбачає наслідки порушення екологічної без-

Коментар до Конституції України.

Kpacnoea M.B. Гарантії реалізації права громадян на екологічну інформацію: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. - К., 1997. - С. 7, 11, 12.

пеки і зазначеного конституційного права (ст. 16 та ч. 1 ст. 50) у вигляді відшкодування завданої шкоди.

Новий ЦК України передбачає відшкодування шкоди, завданої внаслідок не-усунення небезпеки (загрози) життю і здоров'ю фізичних осіб, їхньому майну та майну юридичних осіб.

Відповідно до вищезазначеної норми, шкода, завдана внаслідок неусунення небезпеки (загрози) життю і здоров'ю фізичних осіб, їхньому майну та майну юридичних осіб, підлягає відшкодуванню за правилами, які регулюють зобов'язання із заподіяння шкоди (статті 440—467 ЦК УРСР; статті 1185—1230 ЦК України). Кілька слів про норми ЦК УРСР, на підставі яких необхідно відшкодовувати шкоду, завдану погіршенням стану довкілля. Маються на увазі норми щодо суб'єктів, підстав та обсягу цивільної відповідальності.

Як свідчить практика, заподіювачами шкоди життю, здоров'ю та майну внаслідок погіршення довкілля є юридичні особи та фізичні особи (промислові підприємства, транспортні організації, індивідуальні підприємці тощо), які порушують нормативи граничнодопустимих викидів та скидів у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівнів шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів, що виходять з кожного конкретного стаціонарного джерела забруднення. За родом діяльності зазначені особи є володільцями джерел підвищеної небезпеки, і підстави їх відповідальності визначають ст. 450 ЦК УРСР та ст. 1206 нового ЦК України. Обсяг відповідальності передбачається статтями 453 і 455 ЦК УРСР та статтями 1211 і 1216 нового ЦК України.

В юридичній літературі висловлена й інша думка.

Крім того, право на безпечне життя і здоров'я — це абсолютне право, якому відповідає абсолютний обов'язок усіх і кожного (фізичних, юридичних осіб, інших організацій, держави) утримуватися від порушення цього права. Невиконання абсолютного обов'язку призводить до виникнення деліктного зобов'язання із заподіяння шкоди, що регулюється нормами цивільного права2.

Коментар до Конституції України. — С. 129—130.

Малеин Н.С. Гражданский закон й права личности в СССР. — С. 176—182, Малеина МН. Зазн. праця. - С. 39-57.