<<
>>

Система зобов'язань з відшкодування шкоди.

ЦК України інститут відшкодування шкоди поділяє на три частини: загальні положення про відшкодування шкоди (ст. 1166-1194 ЦК України); відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (ст.
1195-1208 ЦК України); відшкодування

'На думку Ю.К. Толстого, у разі настання обов'язку відшкодувати шкоду, завдану правомірними діями, деліктна відповідальність відсутня, а має місце одна з підстав виникнення недоговірного зобов'язання (див.: Гражданское право: Учебник / Отв. ред. А.П. Сергеев, Ю.К. Толстой. - М.: ПБОЮЛ Л.В. Рожников, 2000. - Т. 3. - С 11-12).

шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг) (ст. 1209-1215 ЦК України).

Необхідно звернути увагу на дещо умовний характер такої класифікації цивільно-правових норм, що регулюють відносини, пов'язані з відшкодуванням шкоди. Особливо це стосується загальних положень даного інституту. В цю частину включені як норми, що мають загальний характер і застосовуються до всіх видів деліктних зобов'язань (ст. 1166-1169, 1171, 1190, 1191, 1193 ЦК України та ін.), так і норми щодо спеціальних деліктів (ст. 1173-1189 ЦК Ук-раїни тощо).

Саме тому назване зобов'язання потребує додаткової диференціації, її можна здійснювати за різними підставами залежно від того, якою діяльністю заподіяна шкода — звичайною чи пов'язаною з підвищеною небезпекою для оточуючих, оперативно-господарською чи такою, в якій втілені владні функції; залежно від того, ким і кому заподіяна шкода тощо. Але який би критерій не застосовувався при класифікації деліктних зобов'язань, в її основу покладено поєднання загального (генерального) делікту із спеціальним.

Сутність генерального делікту полягає в тому, що шкода, незалежно від того, кому і ким завдана, в чому б вона не виражалася, підлягає відшкодуванню, крім випадків, прямо передбачених законом.

Склад генерального делікту зазначений у ст.

1166—1168 ЦК України у вигляді загальних підстав відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду. Особливості такої відповідальності виявляються у спеціальних деліктах.

Аналізуючи норми ЦК України, спеціальні делікти можна поділити на такі види:

1) зобов'язання з відшкодування шкоди, завданої працівником юридичної або фізичної особи, органом держаної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування чи їх посадовими особами (ст. 1170, 1172-1175ЦК України);

2) зобов'язання з відшкодування шкоди, завданої незаконними діями правоохоронних органів (ст. 1176 ЦК України);

3) зобов'язання з відшкодування шкоди, завданої малолітніми, неповнолітніми, недієздатними та особами, які не усвідом-

люють значення своїх дій та (або) не можуть керувати ними (ст. 1178-1186 ЦК України);

4) зобов'язання з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (ст. 1187, 1188 ЦК України);

5) зобов'язання з відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого (ст. 1195-1208 ЦК України);

6) зобов'язання з відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг) (ст. 1209—1211 ЦК України) тощо1.

Як уже зазначалося, до спеціальних деліктів не можна відносити зобов'язання, що виникають унаслідок заподіяння шкоди правомірними діями, адже делікт - це правопорушення, а в даному випадку правопорушення відсутнє. Проте дані зобов'язання також мають свою специфіку і належать до спеціальних зобов'язань з відшкодування шкоди.

Висвітленню правової сутності спеціальних деліктів будуть присвячені окремі параграфи цього підручника.

Джерела правового регулювання зобов'язань з відшкодування шкоди. Зобов'язання з відшкодування шкоди завжди були в центрі уваги законодавця, науковців, правоохоронних органів та суду. Це пояснюється тим, що ці зобов'язання зачіпають інтереси багатьох суб'єктів цивільно-правових відносин, насамперед фізичних осіб.

Крім ЦК України, зобов'язання з відшкодування шкоди регулюються іншими нормативними актами, серед яких необхідно назвати закони України:

- "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 p.;

- "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 p.;

1 Ю.О.

Заіка розрізняє також: зобов'язання з відшкодування шкоди, завданої навколишньому середовищу; зобов'язання з відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність; зобов'язання з відшкодування моральної шкоди. (Див.: Цивільне право України: Навч. посіб. / За заг. ред. І.А. Бірюкова, Ю.О. Заіки. - К.: Істина, 2004. - С. 193).

- "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" від 1 грудня 1994 p.;

- "Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 14 січня 1998 p.;

- "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 р.;

- "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1 липня 2004 р.

До джерел регулювання названих відносин слід включити і Закон України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 р. та інші закони України.

Серед джерел регулювання зобов'язань з відшкодування шкоди чільне місце посідають:

- Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. №1112;

- Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", затверджене наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 р. № 6/5/3/41;

- Порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 р.

№ 545.

Хоча судова практика і не належить до джерел правового регулювання деліктних зобов'язань, вона відіграє важливу роль у вирішенні спорів з відшкодування шкоди. Тому слід згадати і про постанови Пленуму Верховного Суду України, зокрема:

- "Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій" від 28 вересня 1990 р. №7;

- "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат" від 7 липня 1995 р. №11;

- "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" від 12 квітня 1996 р. № 5;

- "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів" від 2 липня 2004 р. №13.

Загальні підстави виникнення зобов'язань з відшкодування шкоди. Для виникнення деліктного зобов'язання необхідна наявність певного юридичного факту. Специфіка цих зобов'язань полягає в тому, що юридичні факти, з якими пов'язується їх виникнення, здебільшого є протиправними юридично значимими діями. Під такими діями розуміють протиправну поведінку особи, яка завдала будь-кому шкоди. Тому шкоду покладено в основу назви даних зобов'язань - зобов'язання з відшкодування шкоди.

Але у зв'язку з тим, що шкода може виникати не тільки внаслідок певної дії, а й з інших підстав (події), завжди необхідно встановити причину виникнення шкоди. Інакше кажучи - встановити причинний зв'язок між протиправними діями і шкодою.

Великого значення в суспільному житті набуває ставлення особи до своєї протиправної дії. В одному випадку особа бажає завдати комусь шкоди і все робить для того, щоб втілити свою мрію в життя, в іншому — шкода завдається випадково з необережності або й зовсім незалежно від волі особи. Дослідити такі ситуації означає встановити наявність чи відсутність вини потерпілого в заподіянні шкоди.

Перелічені обставини мають безпосереднє відношення до виникнення зобов'язань з відшкодування шкоди. їх називають загальними підставами виникнення деліктних зобов'язань, тому що їх наявність необхідна в усіх випадках, крім тих, що зазначені в законі.

Таким чином, загальними підставами виникнення зобов'язань з відшкодування шкоди є:

1) наявність шкоди в потерпілого;

2) протиправна поведінка заподіювача шкоди;

3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою;

4) наявність вини особи, яка завдала шкоду.

Сукупність перерахованих умов є загальними підставами цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду.

Загальна характеристика кожної із зазначених підстав наводилася при розгляді основних положень відповідальності в цивільному праві. Тому розглянемо особливості кожної із зазначених підстав стосовно зобов'язань з відшкодування шкоди.

<< | >>
Источник: С.С. Бичкова. Цивільне право України (договірні та недоговірні зобовязання). 2006

Еще по теме Система зобов'язань з відшкодування шкоди.:

  1. Умови виникнення зобов'язань з відшкодування моральної шкоди
  2. Суб'єкти зобов'язань з відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки.
  3. ГЛАВА 29. ЗОБОВ'ЯЗАННЯ З ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ
  4. Які є види зобов'язань за завдання шкоди?
  5. Елементи зобов'язань із заподіяння моральної шкоди
  6. § 1. Поняття та елементи зобов'язань із заподіяння шкоди
  7. § 1. Загальні положення про зобов'язання з відшкодування шкоди
  8. Загальні положення про зобов'язання з відшкодування моральної шкоди.
  9. § 2. Види зобов'язань і система зобов'язального права
  10. Відмежування зобов'язань, що виникають із рятування, від інших зобов'язань
  11. 1. Особливості зобов'язань, що виникають внаслідок заподіяння шкоди органами дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду
  12. Загальні положення про зобов'язання з відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю
  13. Відшкодуванню шкоди присвячена гл. 82 ЦК, а також галузеві акти законодавства — зокрема, закони України від 1 грудня 1994 р. "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", від 13 грудня 2001 р. "Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення", гл. IX Кодексу законів про працю України тощо. Тлумачення окремих норм стосовно відшкодування шкоди міститься і в актах судової влади — зокр
  14. § 3. Система цивільних зобов'язань
  15. § 3. Система цивільних зобов'язань
  16. § 2. Окремі способи припинення зобов'язань. Виконання зобов'язань