Припинення зобов'язання смертю громадянина або ліквідацією юридичної особи

7 Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦК УРСР і ст. 610 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно нерозривно пов'язане з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Зобов'язання припиняється смертю кредитора, якщо воно нерозривно пов'язане з особою кредитора.

Зобов'язання також припиняється смертю кредитора, якщо виконання проводиться особисто для кредитора (ст. 223 ЦК УРСР), а за новим ЦК України — якщо воно нерозривно пов'язане з особою кредитора (ст. 610).

Так, смерть автора призводить до припинення укладеного з ним договору літературного замовлення, смерть дитини тягне за собою припинення встановленого на її користь аліментного зобов'язання. Зобов'язання припиняється у разі смерті особи, на користь якої стягувалося відшкодування шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я. Договір доручення припиняється не тільки смертю довірителя чи повіреного, а й визнанням будь-кого з них недієздатним, обмежено дієздатним чи безвісно відсутнім (п. З ст. 329 ЦК УРСР, ст. 1027 ЦК України). Припинення юридичної особи також не завжди припиняє зобов'язання з її участю.

Оскільки реорганізація пов'язана з правонаступництвом, зобов'язання реорганізованої юридичної особи не припиняютсья.

Ліквідація виключає правонаступництво і є підставою для припинення зобов'язань.

Зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншими ушкодженнями здоров'я або смертю (ст.

Згідно із Законом України "Про підприємства в Україні" (ст. 35) ліквідацію підприємства проводить ліквідаційна комісія, яку створює власник або уповноважений ним орган, а в разі банкрутства — господарський суд. При цьому встановлюються порядок і строки проведення ліквідації, а також строк для заявлення претензій кредиторів, який не може бути менший двох місяців з моменту оголошення про ліквідацію. Ліквідаційна комісія виявляє кредиторів і визначає строк і порядок задоволення їхніх вимог.

Таким чином, більшість зобов'язань припиняється у зв'язку з їх виконанням.

Припиняються також зобов'язання, вимоги яких погашені без виконання (претензії, не задоволені за браком майна, не визнані ліквідаційною комісією, — ст. 36 Закону України "Про підприємства в Україні").