<<
>>

§ 4. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)

Емфітевзис — це довгострокове, відчужуване і таке, що переходить у спадщину право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Це право характеризується такими ознаками:

це право — лише користування чужою земельною ділянкою.

Воно не охоплює право розпорядження цією ділянкою;

це право відчужуване, тобто право користування чужою ділянкою може бути продане, подароване, обміняне та іншим чином передане іншій особі. Проте, слід мати на увазі, що відчужуватися може лише право користування земельною ділянкою, а не право розпорядження нею;

це право користування переходить у спадщину.

Строк користування земельною ділянкою визначається угодою сторін на визначений або невизначений строк. Якщо право користування встановлене на невизначений строк, то кожна зі сторін може відмовитися від договору, попередивши про це другу сторону не менш як за 1 рік до такої відмови.

4 Право користування чужою ділянкою регулюється не договором, а речовим правом. Договором лише встановлюєтся право користування чужою земельною ділянкою. У договорі можуть бути визначені умови такого користування.

Суб'єктами цього права є власники земельних ділянок і особи, які бажають одержати у користування земельну ділянку. Об'єктом є земельна ділянка сільськогосподарського призначення.

Власник земельної ділянки, переданої у тривале, відчужуване і таке, що переходить у спадщину, користування для сільськогосподарських потреб, має право:

вимагати від землекористувача використовувати земельну ділянку за її призначенням, встановленим у договорі;

власник земельної двлянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються угодою сторін.

Власник зобов'язаний не перешкоджати землекористувачеві у здійсненні його права. Права та обов'язки землекористувача:

землекористувач має право користуватися земельною ділянкою у повному обсязі відповідно до визначених умов;

землекористувач має право на відчуження права користування земельною ділянкою.

У разі продажу права користування земельною ділянкою власник її має переважне право на його придбання за ціною, що оголошена для продажу. Землекористувач зобов'язаний повідомити власника земельної ділянки про продаж права користування нею. Якщо протягом одного місяця власник не надішле письмової згоди на купівлю, право користування земельною ділянкою може бути продано іншій особі. У разі порушення права переважної купівлі, власник земельної ділянки може вчинити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду всі суми, які за договором повинен сплатити покупець. До таких вимог встановлюється позовна давність в 1 рік (п. 4 ст. 364).

У разі продажу права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб землекористувачем третій особі власник земельної ділянки має право на одержання відсотка від ціни продажу (вартості права), встановленого договором.

Особливістю припинення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може стати викуп земельної ділянки для суспільних потреб.

Землекористувач зобов'язаний ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватися від дій, які можуть призвести до погіршення екологічної ситуації.

<< | >>
Источник: О. В. Дзера. Цивільне право України. Книга 1. 2002

Еще по теме § 4. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис):

  1. Що таке право користування чужою земельно ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій)?
  2. § 4. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)
  3. § 5. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіций)
  4. § 5. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій)
  5. § 5. Підстави, порядок виникнення та припинення права власності та права користування земельними ділянками
  6. § 2. Право на присадибну земельну ділянку, умови й порядок її надання
  7. Стаття 53/5 . Порушення строку видачі державного акта на право власності на земельну ділянку
  8. Стаття 272. Ставки податку за земельні ділянки сільськогосподарських угідь (незалежно від місцезнаходження)
  9. 4.1. Особливості права власності на землю (земельну ділянку)
  10. Стаття 279. Ставка податку за земельні ділянки, передані у власність або надані в користування на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено
  11. Права та обов'язки власника земельної ділянки, наданої для забудови
  12. Статья 57. Возмещение убытков при изъятии земельных участков для государственных или муниципальных нужд, ухудшении качества земель, временном занятии земельных участков, ограничении прав собственников земельных участков, землепользователей, землевладельцев и арендаторов земельных участков
  13. § 3. Право постоянного (бессрочного) пользования земельным участком. Право пожизненного наследуемого владения земельным участком
  14. § 3. Право обмеженого користування чужим майном (сервітут)
  15. Що означає право обмеженого користування чужими речами (сервітути)?
  16. Стаття 66. Право подружжя на визначення порядку користування майном