<<
>>

§ 1. Поняття та способи припинення зобов'язань

Під припиненням зобов'язань слід розуміти припинення існування прав та обов'язків його учасників, які становлять зміст зобов'язання.

При припиненні зобов'язання перестає існувати, і його учасників (контрагентів) більше не пов'язують ті права та обов'язки, які раніше з нього випливали.

Це означає, що кредитор більше не має права пред'являти до боржника будь-які вимоги виходячи із даного зобов'язання, сторони не можуть переуступити свої права та обов'язки у встановленому порядку третім особам і т. ін.

Зобов'язання може бути припинено не тільки тоді, коли його мета досягнута, тобто при виконанні зобов'язання, а й тоді, коли ця мета не досягнута. Наприклад, у зв'язку з неможливістю виконання, при прощенні боргу.

Для припинення зобов'язання необхідна певна підстава — юридичний факт, з настанням якого закон або договір пов'язують припинення зобов'язання.

Припиненню зобов'язань присвячена глава 19 ЦК УРСР. Вона містить загальні способи припинення зобов'язань: виконання, зарахування, збіг боржника і кредитора в одній особі, угода сторін, зміна плану, неможливість виконання, смерть громадянина або ліквідація юридичної особи. Деякі підстави передбачені в інших главах ЦК УРСР, що регулюють окремі види зобов'язань (статті 231, 234, 259 та ін.).

Одні правоприпиняючі факти виникають з волі учасників зобов'язання, причому, як правило, задовольняючи майновий інтерес кредитора. До них належать: належне виконання, зарахування, угода сторін. Інші припиняють зобов'язання незалежно від волі учасників і стадії виконання: смерть громадянина, що є учасником зобов'язання особистого характеру, ліквідація юридичної особи — учасника зобов'язання, збіг боржника і кредитора в одній особі, неможливість виконання.

Крім наведеної класифікації, способи припинення зобов'язань розрізняють залежно від підстав, які характерні для всіх зобов'язань, і підстави, характерні для окремих видів зобов'язань; підстави, що є угодами, і підстави, що не є угодами; підстави, для яких необхідна згода обох сторін зобов'язання, і підстави, для яких досить бажання однієї сторони та ін.

В новому ЦК України припиненню зобов'язань присвячена глава 50. Відповідно до ст. 600 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

7 Припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Новий ЦК України зберігає такі підстави припинення зобов'язань, що містяться у ЦК УРСР, як належне виконання зобов'язання, зарахування; угода сторін; поєднання боржника і кредитора в одній особі; неможливість виконання; смерть фізичної особи; ліквідація юридичної особи. Водночас він передбачає і такі нові підстави припинення зобов'язання, як відступне і прощення боргу.

<< | >>
Источник: О. В. Дзера. Цивільне право України. Книга 1. 2002

Еще по теме § 1. Поняття та способи припинення зобов'язань:

  1. § 1. Поняття та способи припинення зобов'язань
  2. § 2. Окремі способи припинення зобов'язань. Виконання зобов'язань
  3. § 2. Окремі способи припинення зобов'язань
  4. Глава 33. Припинення зобов'язань
  5. Глава 36 ПРИПИНЕННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ
  6. § 6. Припинення зобов'язань
  7. Глава 31. Способи забезпечення виконання зобов'язань
  8. Глава 34 СПОСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ
  9. Які є способи забезпечення виконання зобов'язань?
  10. § 1. Поняття та принципи виконання зобов'язань
  11. § 1. Поняття та принципи виконання зобов'язань
  12. § 4. Поняття і підстави припинення господарських зобов’язань
  13. § 1. Поняття способів забезпечення виконання зобов'язань
  14. § 2. Окремі способи забезпечення виконання зобов'язань
  15. § 2. Окремі способи забезпечення виконання зобов'язань
  16. § 1. Поняття та елементи зобов'язань із заподіяння шкоди
  17. Які є речові способи забезпечення виконання зобов'язань?