<<
>>

§ 2. Окремі способи забезпечення виконання зобов'язань

Неустойка. Неустойка завжди вважалася одним з найпоширеніших і популярних способів забезпечення виконання зобов'язання. Відповідно до ст. 179 ЦК УРСР (це поняття в цілому зберігається і в ст.

572 ЦК України) неустойкою (штрафом, пенею) визнається певна грошова сума, визначена законом або дого-

6 вором, яку боржник зобов'язаний сплатити кредиторові у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання зобов'язання.

У ЦК України додатково зазначається, що неустойкою може бути не тільки грошова сума, а й інша майнова цінність. Це питання викликало жваві дискусії серед правознавців ще за часів кодифікації дореволюційного російського цивільного права. Як згадувалося в літературі, в матеріалах редакційної комісії, яка готувала проект Цивільного уложення, у зв'язку із формою неустойки (грошової або майнової) відзначалося, що хоч в основних нормах про предмет завдатку, відступного неустойки йдеться тільки про грошову оцінку, це робиться у зв'язку з потребами викладення, тобто юридико-технічними аспектами, а також і тому, що здебільшого їх дійсно виплачують у грошах. Однак і завдаток, і відступне, і неустойка можуть полягати у будь-якого роду речах і діях, причому відносини, що виникають у цьому випадку, нічим по суті не відрізняються від відносин грошового характеру, а тому на них поширюються відповідні правила1.

Стаття 552 ЦК України (і це є також новим положенням) передбачає, що неустойка стягується незалежно від наявності у кредитора збитків, спричинених невиконанням зобов'язання боржником.

В умовах планово-розподільчої економіки неустойка визнавалася безперечною "царицею" серед способів забезпечення виконання зобов'язання. Це можна пояснити передусім тим, що сума, на яку міг претендувати кредитор, у разі невиконання зобов'язання боржником, була визначена заздалегідь. Стягнення неустойки не пов'язувалося з необхідністю доводити розмір заподіяних збитків, а також причинний зв'язок між збитками, які могли виникнути у кредитора, і порушенням зобов'язання з боку боржника.

Крім того, стягнення неустойки не перешкоджало можливому відшкодуванню збитків, якщо кредитор доводив наявність цих збитків, їх розмір і причинний зв'язок з правопорушенням. До того ж неустойка була засобом оперативного впливу на недбайливого боржника, оскільки давала можливість відразу після порушення зобов'язання швидко стягнути передбачену законом або договором грошову суму, яку боржник мав би сплатити незалежно від того, були якісь інші негативні наслідки в майновій сфері кредитора, чи ні.

Залежно від джерела встановлення неустойка поділяється на:

законну, тобто встановлену в нормативному порядку — в законі або іншо му правовому акті;

договірну, яка встановлюється безпосередньо в нормах договору (угоди), укладеного між сторонами.

Слід зауважити, що в умовах соціалістичної економіки законодавець активно використовував можливість встановлювати в законодавчих та інших підзаконних нормативних актах численну кількість неустойок. У літературі зазначається, що в 70—80-х роках у чинних' нормативних актах, які регулювали господарську діяльність, налічувалося понад три тисячі санкцій за порушення відповідних зобов'язань у сфері господарської діяльності2.

1 Брагинский М. Й., Витрянский В. В. Договорное право. Общие положення. —С. 390—391.

Брагинский М. Й., Витрянский В. В. Договорное право. Общие положення. — С. 392.

6 Стаття 204 ЦК УРСР, ст. 626 ЦК України дають можливість класифікувати неустойки залежно від можливого стягнення збитків. Відповідно до цього критерію неустойки поділяються на чотири види:

залікова;

штрафна;

виключна;

альтернативна.

Заліковою називається неустойка, що передбачає можливість стягнення як неустойки, так і збитків, але в тій частині, яка не покрита сумою неустойки.

Штрафною, або кумулятивною, визнається неустойка, яка підлягає сплаті понад розмір збитків, які заподіяні невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Виключна неустойка обмежує відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань тільки сплатою неустойки і взагалі виключає можливість стягнення збитків.

Альтернативна неустойка передбачає можливість стягнення або неустойки, або збитків; але в цьому випадку кредитор повинен зробити вибір ще до того, як буде допущено порушення зобов'язання і встановлено розмір збитків. Отже, кредитор відповідно має визначитися з тим, чи буде стягуватися неустойка, чи будуть стягуватися збитки ще до того, як боржником було допущено порушення виконання зобов'язання.

Що стосується розміру неустойки, то відповідно до ст. 553 ЦК України розмір неустойки, визначений законодавством, може бути збільшений угодою сторін, сторони мають право і зменшити розмір неустойки, але тільки в тих випадках, які допускаються законом. У ст. 552 передбачається, що відсотки на неустойку не нараховуються.

<< | >>
Источник: О. В. Дзера. Цивільне право України. Книга 1. 2002

Еще по теме § 2. Окремі способи забезпечення виконання зобов'язань:

  1. § 2. Окремі способи забезпечення виконання зобов'язань
  2. § 2. Окремі способи припинення зобов'язань. Виконання зобов'язань
  3. Глава 31. Способи забезпечення виконання зобов'язань
  4. Глава 34 СПОСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ
  5. Які є способи забезпечення виконання зобов'язань?
  6. Які є речові способи забезпечення виконання зобов'язань?
  7. § 2. Окремі способи припинення зобов'язань
  8. § 4. Зобов'язально-правові засоби забезпечення виконання зобов'язань
  9. Глава 21 Забезпечення виконання зобов'язань
  10. § 2. Класифікація засобів забезпечення виконання зобов'язань
  11. § 3. Речово-правові засоби забезпечення виконання зобов'язань