<<
>>

Книга 3. Право власності та інші речові права

Інститут права власності посідає центральне місце в системі цивільного права будь-якої правової системи, в тому числі правової системи України. Чим же пояснити таке значення інституту права власності? Протягом 70 років у колишньому СРСР право приватної власності було під забороною, а панувало виключне право власності — держави.
В умовах радянської влади приватному праву було надано негативне значення. Ще в 1920 р. В. Ленін вчив, що "ми нічого приватного в галузі господарства не визнаємо". Виходячи з викладеного, виникає необхідність дещо нагадати про поняття власності та умови, за яких розроблялась третя книга ЦК України. Власність можна проаналізувати щонайменше у двох аспектах: економічному і соціальному. Розглядаючи власність в економічному плані, потрібно виходити з того, що власність — це відношення суб'єкта (фізичної особи, юридичної особи, держави, територіальної громади) до тієї чи іншої речі як до належної йому, як до своєї. Саме на розподілі "моє і не моє" ґрунтується власність. Таким чином, власність — це відносини між людьми з приводу речі. З одного боку цих відносин — власник, який ставиться до певної речі як до своєї, з другого — невласник, всі інші особи, які повинні ставитися до цієї речі як до чужої. Привласнюючи конкретну річ, власник тим самим усуває від неї всіх інших осіб, вступаючи в такий спосіб у відносини з ними. Слід підкреслити, що й саме суспільство неможливе без тих чи інших відносин власності: ці відносини визначають його економічну структуру, ідеологічне, моральне і політичне обличчя. Відносинам власності як суспільним майновим відносинам притаманний вольовий характер, що виявляється в можливості власника своєю волею володіти, користуватися й розпоряджатися належним йому майном. Соціальне значення власності полягає в тому, що за допомогою власності забезпечується самовираження особи, наповнюється реальним змістом її правоздатність.
Відіграючи значну роль у житті суспільства, власність не може залишатися поза увагою права. Згадаємо ситуацію 1994—1998 рр., коли в Україні проводилася титанічна та самовіддана робота великої групи вчених, юристів з підготовки Цивільного кодексу. Гостроти цій ситуації додало те, що в Україні в той час було "відпущено ціни", тобто введено в дію радикальний захід, мета якого полягала в "утворенні ринку" на місці планової економіки. Зазначені революційні кроки здійснювалися за відсутності розвинутого цивільного права. Зрозуміло, що в проведенні ринкових перетворень не могли допомогти окремі, навіть радикальні "ринкові" закони (про оренду, про підприємництво, про підприємства в Україні, про власність та ін.). Для успішного здійснення реформ потрібна була принципово нова правова платформа, яка б виражала юридичне забезпечену економічну свободу, свободу особистості, її верховенство над владою. А цього у сфері економічного життя можна досягти, лише запровадивши у дію розроблене сучасне цивільне законодавство, побудоване на засадах приватного права. Книга третя Цивільного кодексу і стала тим джерелом, яке на нових засадах приватного права регулює інститут власності та інші речові права. Третя книга ЦК складається з двох розділів і 12 глав (ст. 316—417). Розділ І визначає загальні положення про право власності, набуття та припинення права власності, право спільної власності, право власності на землю та на житло. Розділ II визначає загальні положення про право на чуже майно, право володіння чужим майном, право користування чужим майном, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб і право користування чужою земельною ділянкою для забудови. Приблизно так само побудований інститут права власності у Цивільному кодексі Російської Федерації (1994— 1995 рр.). Правовому регулюванню інституту права власності у Німецькому цивільному уложенні (1896 р.) присвячена третя книга —"Право на речі", в якій розкриваються інститути володіння, право власності, іпотеки, заставного права.
<< | >>
Источник: М.І.Панченко. Цивільне право України. 2005

Еще по теме Книга 3. Право власності та інші речові права:

  1. § 1. Загальні положення про право власності та інші речові права суб’єктів господарювання
  2. Підрозділ 2 Інші речові права
  3. Книга четверта ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
  4. § 5. Інші засоби захисту права власності. Персональні засоби захисту права власності
  5. § 5. Право господарського відання і право оперативного управління як засоби здійснення права власності
  6. Глава 25. Право літературно-художньої власності. Авторське право і суміжні права
  7. Глава 28 ПРАВО ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЬОЇ ВЛАСНОСТІ. АВТОРСЬКЕ ПРАВО І СУМІЖНІ ПРАВА
  8. § 2. Інші види договорів про використання об'єктів промислової власності
  9. § 3. Право повного господарського відання і право оперативного управління — основні форми здійснення права державної та комунальної власності
  10. Стаття 142. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
  11. РОЗДІЛ III РЕЧОВІ ПРАВА
  12. Глава 25 РЕЧОВІ ПРАВА НА ЧУЖЕ МАЙНО
  13. § 2. Право інтелектуальної власності як вид речового права
  14. Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
  15. Стаття 67. Право на розпоряджання часткою у майні, що с об'єктом права спільної сумісної власності подружжя
  16. § 1. Передумови реформування відносин власності та створення нового інституту права власності
  17. § 1. Передумови реформування відносин власності та створення нового інституту права власності
  18. Стаття 69. Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя