<<
>>

Стаття 133. Систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.

До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська,
Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь.
Міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, який визначається законами України.
Коментованою статтею закріплена система територіальної організації України, на основі якої створюються і функціонують органи державної виконавчої влади і органи місцевого самоврядування.
Система адміністративно-територіального устрою України є трирівневою.
Перший рівень – Автономна Республіка Крим, області, міста зі спеціальним статусом – столиця України місто Київ та місто Севастополь. Другий рівень – райони, міста республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення. Третій рівень – міста районного значення, селища, села.
Успадкована від більшовицької епохи система поділу України на 24 області і 2 міста республіканського значення та Автономну Республіку Крим не відповідає політичним, економічним, етнічним та соціальним засадам незалежної української держави. Області та райони в Україні, як і в інших колишніх республіках СРСР, створені з урахуванням кількості партосередків та комуністів у тій чи іншій територіальній одиниці. При цьому не бралися до уваги ані економічні, ані історичні, ані етнічні аспекти, ані географічна специфіка.
На таких принципах нинішній адміністративно-територіальний устрій України розпочав формуватися з 1932 p., коли на території України спочатку було створено шість областей. У 1937– 1939 pp. їх стало 15. Ще вісім областей з'явилося на карті держави після приєднання західних областей України і Буковини в 1939-1940 pp.
Існуючий адміністративно-територіальний устрій потребує свого вдосконалення відповідно до динаміки соціально-економічних перетворень у країні.
Перші заяви про необхідність адміністративно-територіальної реформи в Україні з'явились ще в часи перебудови.
У 1990 р. був запропонований проект закону, в якому передбачалось поді-
лити Україну на 13 регіонів, які мали б більш широкі повноваження. Ще до проголошення незалежності України 12 лютого 1992 р. Верховна Рада УРСР відновила автономію Криму, і сьогодні в складі України є Автономна Республіка Крим, яка має специфічний правовий статус територіальної автономії. У частині 2 ст. 133 Конституції подаються складові частини України. При цьому, виходячи із їх рівного державно-правового статусу, вони перелічуються в алфавітному порядку, тобто без врахування різних чинників, що є виправданим.
У 1997–1998 pp. Верховна Рада України розглядала законопроект про адміністративно-територіальну реформу, який Президент України не підписав і двічі повернув його до парламенту із своїми пропозиціями.
Нині у державних, політичних, наукових і громадських колах дискутуються різні варіанти щодо можливого адміністративно-територіального поділу України.
Частиною третьою коментованої статті закріплено положення, згідно з яким міста Київ і Севастополь мають спеціальний статус, який визначається законами України. Відповідно до цього конституційного положення Верховна Рада України 15 січня 1999 р. прийняла Закон України «Про столицю України – місто-герой Київ». Цей Закон визначає спеціальний статус міста Києва як столиці України, особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування у місті відповідно до Конституції України та законів України. Систему адміністративно-територіального устрою міста Києва складають райони в місті. З метою підвищення ефективності використання територій районів відбулося їх реформування шляхом укрупнення. Рішенням Київської міської ради від 30 січня 2001 р. замість існуючих на той час 14-ти районів було створено 10. Межі міста встановлюються Верховною Радою України за поданням Київської міської ради, погодженим з відповідними радами, з урахуванням історичних, соці-ально-економічних та інших особливостей територій відповідно до чинного законодавства.
Держава фінансує у повному обсязі здійснення органами місцевого самоврядування функцій міста Києва як столиці України. Кошти, необхідні для здійснення цих функцій, щороку окремим рядком передбачаються в Законі про Державний бюджет України.
Окремий закон щодо статусу міста Севастополь сьогодні не прийнятий.
<< | >>
Источник: О. В. Петришин и др.. КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ. Науково-практичний коментар. 2003

Еще по теме Стаття 133. Систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.:

  1. Стаття 135. Автономна Республіка Крим має Конституцію Автономної Республіки Крим, яку приймає Верховна Рада Автономної Республіки Крим та затверджує Верховна Рада України не менш як половиною від конституційного складу Верховної Ради України.
  2. Стаття 142. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
  3. Стаття 143. Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результа
  4. Стаття 134. Автономна Республіка Крим є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.
  5. Стаття 140. Місцеве самоврядування є правом територіальної громади – жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста – самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
  6. Розділ X Автономна Республіка Крим
  7. § 4. Відповідальність за зобов'язаннями держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад
  8. § 2. Зміст цивільної правосуб'єктності територіальних громад та Автономної Республіки Крим
  9. Стаття 141. До складу сільської, селищної, міської ради входять депутати, які обираються жителями села, селища, міста на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки.
  10. Глава 9 Участь держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у цивільних відносинах
  11. Стаття 137. Автономна Республіка Крим здійснює нормативне регулювання з питань:
  12. Глава 9 ТЕРИТОРІАЛЬНІ ГРОМАДИ ТА АВТОНОМНА РЕСПУБЛІКА КРИМ ЯК СУБ'ЄКТИ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА
  13. Стаття 118. Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.
  14. § 3. Реалізація цивільної дієздатності держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у цивільних відносинах
  15. § 1. Загальні засади участі держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у цивільних відносинах
  16. Які правові форми участі держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у відносинах, що регулюються цивільним законодавством?