<<
>>

Стаття 114. До складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри, міністри.

Прем'єр-міністр України призначається Президентом України за згодою більше ніж половини від конституційного складу Верховної Ради України.
Персональний склад Кабінету Міністрів України призначається Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України.
Прем'єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України.
Прем'єр-міністр України входить із поданням до Президента України про утворення, реорганізацію та ліквідацію міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України на утримання цих органів.
Коментована стаття визначає склад Кабінету Міністрів України, а також закріплює окремі повноваження Прем'єр-міністра.
У частині 1 встановлюється склад Кабінету Міністрів України як вищого колегіального органу виконавчої влади.
До його складу входять Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри, міністри. Цей склад можна умовно охарактеризувати як посадовий, тобто такий, що означає перелік посад, з яких складається структура уряду. Адже у ч. З коментованої статті використовується термін «персональний» склад уряду, що пов'язується з призначенням конкретних осіб на посади членів Кабінету Міністрів України.
За Конституцією України наведений у цій статті перелік посад є вичерпним. Це означає, що до складу Кабінету Міністрів не може бути включена особа, котра не посідає одну із зазначених посад, як це передбачалось попередньою Конституцією України та Конституційним Договором від 8 червня 1995 р. Зокрема, це стосується керівників інших (крім міністерств) центральних органів виконавчої влади, наприклад голів державних комітетів України. Вони можуть входити до складу Кабінету Міністрів лише за умови призначення їх на посаду міністра.
Причому не виключається можливість призначення на цю посаду керівника будь-якого центрального органу виконавчої влади або навіть особи, що взагалі не очолює який-небудь орган, тобто так званого «міністра без портфеля». Сьогодні, зокрема, до останньої категорії членів уряду належить Міністр у зв'язках з Верховною Радою України. Що ж стосується Міністра Кабінету Міністрів України, то його «портфель» – не самостійний орган виконавчої влади, а «апарат» уряду у вигляді Секретаріату Кабінету Міністрів. Частина 2 і 3 коментованої статті закріплюють порядок заміщення посад у складі Кабінету Міністрів України.
Ключове значення має порядок призначення Прем'єр-міністра України. Відповідно до статей 106 (ч. 1, пункти 10, 11) та 85 (ч. 1, п. 12) Конституції України встановлено, що він призначається Президентом України за згодою Верховної Ради України. Ця згода надається більшістю від конституційного складу Верховної Ради. Оскільки Конституцією України не встановлені конкретні строки внесення та розгляду на предмет надання згоди на призначення кандидатури Прем'єр-міністра, у подальшій законодавчій регламентації відповідних процедур слід виходити із загального строку в 60 днів, встановленого ч. 5 ст. 115 Конституції України, яким обмежується період продовження роботи попереднього уряду після його відставки.
Конституційно неврегульованими залишились питання про суб'єкти визначення і внесення першої та наступних кандидатур на посаду Прем'єр-міністра, а також щодо порядку вирішення можливих при цьому суперечностей між Президентом України і Верховною Радою України. У той же час саме ця обставина дозволяє максимально обгрунтовано, ретельно і гнучко регламентувати ці питання в майбутньому законі про Кабінет Міністрів України. Зокрема, буквальному тлумаченню відповідних конституційних принципів аж ніяк не суперечить визнання того, що за певних умов пропозиція кандидатури на посаду Прем'єр-міністра може виходити не лише від Президента України, а й, наприклад, від політичної більшості в парламенті.
Головне, щоб всі подібні процедури сприяли встановленню гармонійного балансу гілок влади і політичних сил, які в них переважно репрезентовані з урахуванням, природно, особливостей вітчизняної моделі форми державного правління.
Крім призначення Прем'єр-міністра, всі інші призначення в уряді (тобто визначення «персонального складу») Президент України здійснює без будь-якої попередньої згоди, але за умови відповідного подання Прем'єр-міністра України. Тим самим Прем'єр-міністр виступає активним і безпосереднім учасником формування складу Кабінету Міністрів. Це цілком відповідає реальному місцю та ролі Прем'єр-міністра у сфері виконавчої влади за умов змішаної форми державного правління. Оскільки в Конституції України не передбачено жодних часових вимог щодо внесення зазначеного подання, на нього поширюється загальний шістдесятиденний строк формування нового уряду.
У 4 та 5 частинах коментованої статті наводяться окремі найважливіші характеристики правового статусу Прем'єр-міністра України. Зокрема, він керує роботою Кабінету Міністрів. Інакше кажучи, Прем'єр-міністр виступає керівником (тобто главою) Кабінету Міністрів як колегіального органу. Відповідно всі інші його члени перебувають у становищі підлеглих щодо Прем'єр-міністра. Він головує на засіданнях Кабінету Міністрів, вступає від імені уряду в зносини з іншими державними органами, а також з урядами інших держав, підписує акти Кабінету Міністрів, визначає і розподіляє повноваження між Першим віце-прем'єр-міністром, віце-прем'єр-міністрами та міністрами, координує та контролює їхню діяльність, вживає заходів дисциплінарної відповідальності, крім звільнення з посади, до членів Кабінету Міністрів, виконує інші обов'язки щодо організації роботи уряду та його апарату (Секретаріату Кабінету Міністрів).
Крім того, на Прем'єр-міністра покладається виконання обов'язків Президента України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України у разі дострокового припинення повноважень Президента України в передбачених ст.
112 Конституції України випадках (див. коментар до цієї статті).
Як керівник колегіального органу Прем'єр-міністр спрямовує його роботу на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України (п. 11 ч. 1 ст. 85), а відтак несе як солідарну (перед Верховною Радою), так і персональну (перед Президентом) відповідальність за стан і наслідки роботи уряду в цілому.
До того ж згідно з останньою частиною коментованої статті Прем'єр-міністру надано важливе право і водночас покладений обов'язок – який є необхідною умовою реалізації відповідних установчих повноважень Президента України – входити до Президента України із поданням про утворення, реорганізацію та ліквідацію міністерств, інших центральних органів виконавчої влади в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України на утримання цих органів. Це свідчить про ініціативну роль Прем'єр-міністра не лише у визначенні персонального складу Кабінету Міністрів України, а й у формуванні мережі центральних органів виконавчої влади, через яку уряд здійснює значний обсяг покладених на нього Конституцією і законами України функцій і повноважень.
<< | >>
Источник: О. В. Петришин и др.. КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ. Науково-практичний коментар. 2003

Еще по теме Стаття 114. До складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри, міністри.:

  1. Стаття 112. Уразі дострокового припинення повноважень Президента України відповідно до статей 108, 109, 110, 111 цієї Конституції виконання обов'язків Президента України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України покладається на Прем'єр-міністра України. Прем'єр-міністр України в період виконання ним обов'язків Президента України не може здійснювати повноваження, передбачені пунктами 2, 6, 8,10,11,12,14,15, 16, 22, 25, 27 статті 106 Конституції України.
  2. Стаття 87. Верховна Рада України за пропозицією не д,Єй як однієї третини народних депутатів України від її конституції ного складу може розглянути питання про відповідальність Кабі нету Міністрів України та прийняти резолюцію недовіри КабіНе, тові Міністрів України більшістю від конституційного складу Ben. ховної Ради України.
  3. Стаття 93. Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України, Кабінету Міністрів України і Національному банку України.
  4. Стаття 115. Кабінет Міністрів України складає повноваження перед новообраним Президентом України.
  5. Стаття 151. Конституційний Суд України за зверненням Президента України або Кабінету Міністрів України дає висновки про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість.
  6. Стаття 97. Кабінет Міністрів України відповідно до закону подає до Верховної Ради України звіт про виконання Державного
  7. Стаття 86. Народний депутат України має право на сесії Верховної Ради України звернутися із запитом до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і
  8. Стаття 116. Кабінет Міністрів України:
  9. Розділ VI Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади
  10. Стаття 120. Члени Кабінету Міністрів України, керівники центральних та місцевих органів виконавчої влади не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, крім викладацької, наукової та творчої у позаробочий час, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку.
  11. Стаття 117. Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
  12. Стаття 113. Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
  13. Стаття 154. Законопроект про внесення змін до Конституції України може бути поданий до Верховної Ради України Президентом України або не менш як третиною народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.
  14. Стаття 155. Законопроект про внесення змін до Конституції України, крім розділу І «Загальні засади», розділу III «Вибори. Референдум» і розділу XIII «Внесення змін до Конституції України», попередньо схвалений більшістю від конституційного складу Верховної Ради України, вважається прийнятим, якщо на наступній черговій сесії Верховної Ради України за нього проголосувало не менш як дві третини від конституційного складу Верховної Ради України.
  15. Стаття 110. Неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я має бути встановлена на засіданні Верховної Ради України і підтверджена рішенням, прийнятим більшістю від її конституційного складу на підставі письмового подання Верховного Суду України – за зверненням Верховної Ради України, і медичного висновку.
  16. Стаття 156. Законопроект про внесення змін до розділу І «Загальні засади», розділу НІ «Вибори. Референдум» і розділу XIII «Внесення змін до Конституції України» подається до Верховної Ради України Президентом України або не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України і, за умови його прийняття не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України, затверджується всеукраїнським референдумом, який призначається Президентом України.
  17. Стаття 122. Прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який призначається на посаду за згодою Верховної Ради України та звільняється з посади Президентом України. Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади.
  18. Стаття 88. Верховна Рада України обирає зі свого складу Голову Верховної Ради України, Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради України та відкликає їх.