<<
>>

Про форми досудового розслідування на Русі:


"Статті "Руської правди" про заклич, звід гоніння сліду надавали можливості потерпілому самому проводити попередні слідчі дії.

Заклич передбачав оголошення на торжищі про факт викрадення речі.

Якщо впродовж трьох днів після закличу її у когось знаходили, останній вважався відповідачем. Він зобов'язаний був не лише повернути річ, а й сплатити 3 гривні штрафу.

Звід. З одного боку, це засіб відведення підозри від особи, на яку вона впала. З іншого, це метод пошуку відповідача шляхом опитування осіб, які певний час володіли викраденою річчю.

Єдиної думки щодо сутності зводу в дослідників донині немає. Проте більшість опирається на авторитет відомого правника XIX ст., професора університету Святого Володимира у м. Києві М.Владимирського-Буданова, який таким чином визначав зміст описаного інституту руського права:

Якщо потерпілому вдалося встановити особу, яка певний час володіла викраденим майном, вона мала відвести від себе підозру, вказавши на іншу, в якої ці речі придбала. Те саме мала вчинити й інша підозрювана особа. Третя пови-

нна була виплатити власникові вартість предмета пошуку і вести далі звід власними силами. Існувало три варіанти закінчення цієї процедури:

1. Якщо останній підозрюваний не зміг довести законність придбання речі,він визнавався злодієм, на нього накладався штраф, частиною з якого компенсувалися грошові витрати тій особі, яка купила крадену річ;

2. Він був спроможний довести законність придбання, але не знав тієї особи, в якої її придбав;

3. Звід приводив до кордонів держави.

В останніх двох випадках підозрюваний міг відвести від себе підозру, запросивши двох свідків, які могли під присягою підтвердити законність придбання. Після цього річ відбиралася, а її недобросовісний власник міг продовжувати звід.

Гоніння сліду полягало у розшукувані злочинця за залишеними ним слідами. Відповідальність покладалася на тих осіб, у чиїх маєтностях річ знайдена. Якщо слід губився в общині, то вона мала знайти злочинця, а коли не знаходила— сплачувала дику віру на користь князя. Якщо слід втрачався взагалі, то пошуки припинялися.

Захарченко П.П. Київська Русь: державний устрій, суспільний лад та основні риси права //Історія України. —2002. —Лютий.

<< | >>
Источник: П.П. ЗАХАРЧЕНКО, О.В. КУЗЬМИНЕЦЬ. ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА УКРАЇНИ. 2005

Еще по теме Про форми досудового розслідування на Русі::

  1. § 1. Форми закінчення досудового розслідування
  2. § 1. Форми закінчення досудового розслідування
  3. § 1. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування
  4. § 1. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування
  5. Глава 24. Закінчення досудового розслідування. Продовження строку досудового розслідування
  6. ГЛАВА ЗАКІНЧЕННЯ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ. ПРОДОВЖЕННЯ СТРОКУ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ
  7. Стаття Задоволення клопотання про продовження строку досудового розслідування
  8. Стаття 296. Задоволення клопотання про продовження строку досудового розслідування
  9. Стаття 297. Відмова у задоволенні клопотання про продовження строку досудового розслідування
  10. Стаття Відмова у задоволенні клопотання про продовження строку досудового розслідування
  11. Стаття Надання копії обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та реєстру матеріалів досудового розслідування
  12. Стаття 293. Надання копії обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та реєстру матеріалів досудового розслідування
  13. Стаття 282. Відновлення досудового розслідування