Про форми досудового розслідування на Русі:

"Статті "Руської правди" про заклич, звід гоніння сліду надавали можливості потерпілому самому проводити попередні слідчі дії.

Заклич передбачав оголошення на торжищі про факт викрадення речі.

Звід. З одного боку, це засіб відведення підозри від особи, на яку вона впала. З іншого, це метод пошуку відповідача шляхом опитування осіб, які певний час володіли викраденою річчю.

Єдиної думки щодо сутності зводу в дослідників донині немає. Проте більшість опирається на авторитет відомого правника XIX ст., професора університету Святого Володимира у м. Києві М.Владимирського-Буданова, який таким чином визначав зміст описаного інституту руського права:

Якщо потерпілому вдалося встановити особу, яка певний час володіла викраденим майном, вона мала відвести від себе підозру, вказавши на іншу, в якої ці речі придбала. Те саме мала вчинити й інша підозрювана особа. Третя пови-

нна була виплатити власникові вартість предмета пошуку і вести далі звід власними силами. Існувало три варіанти закінчення цієї процедури:

1. Якщо останній підозрюваний не зміг довести законність придбання речі,він визнавався злодієм, на нього накладався штраф, частиною з якого компенсувалися грошові витрати тій особі, яка купила крадену річ;

2. Він був спроможний довести законність придбання, але не знав тієї особи, в якої її придбав;

3. Звід приводив до кордонів держави.

В останніх двох випадках підозрюваний міг відвести від себе підозру, запросивши двох свідків, які могли під присягою підтвердити законність придбання. Після цього річ відбиралася, а її недобросовісний власник міг продовжувати звід.

Гоніння сліду полягало у розшукувані злочинця за залишеними ним слідами. Відповідальність покладалася на тих осіб, у чиїх маєтностях річ знайдена. Якщо слід губився в общині, то вона мала знайти злочинця, а коли не знаходила— сплачувала дику віру на користь князя. Якщо слід втрачався взагалі, то пошуки припинялися.

Захарченко П.П. Київська Русь: державний устрій, суспільний лад та основні риси права //Історія України. —2002. —Лютий.