МАТЕРІАЛИ ДО ВИВЧЕННЯ Модуль №3.1

Хронологія подій. На поч. XV ст. остаточно склалася держава, до якої входили території нинішньої Литви, Білорусії, більшої частини України і частини західних земель Російської Федерації (Смоленська, Калузька, Тульська і Орловська області).

З приєднанням величезних східноєвропейських просторів становище Великого князівства Литовського на зовнішньополітичній арені не поліпшилося. Тиск Тевтонського ордену з північного заходу не зменшився. З півдня значної шкоди завдавали набіги кримських татар. Ще грізніша небезпека насувалася з боку централізованого Московського князівства, що проголосило своїм гаслом "збирання руських земель". Виснажливі війни, людські жертви і територіальні втрати спонукали Литву до пошуків надійного союзника для організації опору зазіханням сусідніх держав. Ним виявилося Королівство Польське.

Тевтонський орден становив загрозу і для Польської держави. У політичних колах зріла ідея об'єднання Литви та Польщі з метою організації боротьби зі спільним ворогом — німецькими хрестоносцями. Здавалося, що з укладенням династичного шлюбу між Литовським князем Ягайлом і королевою Ядвігою та підписанням у 1385 році Кревської унії об'єднавча ідея отримала своє втілення. Однак "приєднати всі свої землі, литовські та руські" Ягайлові так і не вдалося. На заваді цьому процесу став Великий князь Литовський Вітовт, в особі якого

литовсько-руська верхівка побачила захисника державної незалежності. Початок відродженню Литовського князівства було покладено Острівською угодою 1392 року, за яким Ягайло затвердив Вітовта довічним Великим князем Литовським. Городельський сейм 1413 року надав Литві гарантії того, що навіть після смерті Вітовта, вона матиме статус держави з власними органами управління. До 1569 року Велике князівство Литовське, маючи тісні стосунки з польською короною, існувало як самостійне державне утворення.