Стаття 92. Порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини
Порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини: ухилення від підписання охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини; порушення режиму використання пам'ятки культурної спадщини; порушення режиму історико-культурного заповідника чи історико-культурної заповідної території;
проведення ремонтних, реставраційних, реабілітаційних робіт на пам'ятці культурної спадщини, зміна призначення пам'ятки культурної спадщини, її частин та елементів, здійснення написів, позначок на ній, на її території та в її охоронній зоні без письмового дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини;
ухилення від передачі в установленому порядку знайдених під час археологічних розвідок, розкопок рухомих предметів, пов'язаних з нерухомими об'єктами культурної спадщини, на постійне зберігання до музеїв (державних фондосховищ), у яких зберігаються музейні предмети і музейні колекції, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України, -- тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян І на посадових осіб - від ста до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
(Із змінами, внесеними згідно із Законом України від 07.02.97 р. № 55/97-ВР; у редакції Закону України від 09.09.2010 р. № 2518-У І)
1 Об'єктом даного адміністративного поступку є суспільні відносини у сфері охорони та використання пам'яток історії та культури (див. Закон України "Про охорону культурної спадщини").
Предмет посягання - об'єкти культурної спадщини.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" культурна спадщина - це сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об'єктів культурної спадщини; об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; пам'ятка культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
2. Об'єктивна сторона правопорушення виражається у порушенні вимог законодавства про охорону культурної спадщини, що проявляється у таких формах:
1) ухилення від підписання охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини;
2) порушення режиму використання пам'ятки культурної спадщини;
3) порушення режиму історико-культурного заповідника чи історико-культурної заповідної території;
4) проведення ремонтних, реставраційних, реабілітаційних робіт на пам'ятці культурної спадщини, зміна призначення пам'ятки культурної спадщини, її частин та елементів, здійснення написів, позначок на ній, на її території та в її охоронній зоні без письмового дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини;
5) ухилення від передачі в установленому порядку знайдених під час археологічних розвідок, розкопок рухомих предметів, пов'язаних з нерухомими об'єктами культурної спадщини, на постійне зберігання до музеїв (державних фондосховищ), у яких зберігаються музейні предмети і музейні колекції, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України.
Всі склади - формальні.
3. Суб'єкт адміністративного проступку - як громадяни, так і посадові особи.
4. Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так й у формі необережності.