<<
>>

Стаття 166/17. Фіктивне банкрутство

Завідомо неправдива офіційна заява громадянина - засновника (учасника) або службової особи суб'єкта господарської діяльності, а так само громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов'язань перед бюджетом, якщо такі дії завдали великої матеріальної шкоди кредиторам або державі, - тягнуть за собою накладення штрафу від семисот п'ятдесяти до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Примітка.
Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
(Доповнено статтею 166і згідно із Законом України від 15.11.2011 р. № 4025-УІ)
1. Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури (див. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").
2. Об'єктивна сторона правопорушення виражається у поданні завідомо неправдивої офіційної заяви про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов'язань перед бюджетом, якщо такі дії завдали великої матеріальної шкоди кредиторам або державі. При цьому завдана шкода визнається великою, якщо вона перевищує 8500 грн. Оскільки обов'язковою ознакою даного складу правопорушення є завдання матеріальної шкоди, сам склад цього правопорушення є матеріальним.
Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" неплатоспроможність - це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.
При цьому банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Заява про порушення справи про банкрутство (ст.
7 Закону) подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити:
найменування господарського суду, до якого подається заява;
найменування (прізвище, ім'я та по батькові) боржника, його поштову адресу;
найменування кредитора, його поштову адресу, якщо кредитором є юридична особа, якщо кредитор - фізична особа, в заяві зазначаються прізвище, ім'я та по батькові, а також місце його проживання;
номер (код), що ідентифікує кредитора як платника податків і зборів (обов'язкових платежів);
виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання;
перелік документів, що додаються до заяви.
Заява боржника також повинна містити такі відомості:
суму вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями у розмірі, який не оспорюється боржником;
розмір заборгованості із єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, по податках і зборах (обов'язкових платежах);
суму невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;
розмір заборгованості по відшкодуванню шкоди, заподіяної життю та здоров'ю, виплаті заробітної плати та вихідної допомоги працівникам боржника, виплаті авторської винагороди;
відомості про наявність у боржника майна, у тому числі грошових сум і дебіторської заборгованості;
найменування банків, що здійснюють розрахунково-касове і кредитне обслуговування боржника.
Цілком очевидно, що у разі невідповідності будь-яких із зазначених вище відомостей обставинам, які наводить боржник у заяві про неплатоспроможність, може утворити склад правопорушення, передбаченого цією статтею, оскільки в такому разі відсутній намір боржника відновити свою платоспроможність, а наявний лише умисел уникнути відповідальності за своїми зобов'язаннями через процедуру ліквідації.
3. Суб'єкт адміністративного проступку- засновник (учасник) або службова особа суб'єкта господарської діяльності, громадянин - суб'єкт підприємницької діяльності.
4. Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.
<< | >>
Источник: С.В. Пєтков. Науково-практичний коментар Кодексу України про адміністративні правопорушення. 2012

Еще по теме Стаття 166/17. Фіктивне банкрутство:

  1. Стаття 218. Фіктивне банкрутство
  2. Стаття 166/16. Незаконні дії у разі банкрутства
  3. Статья 166. Неправомерное завладение автомобилем или иным транспортным средством без цели хищения Комментарий к статье 166
  4. Стаття 108. Визнання розірвання шлюбу фіктивним
  5. Стаття 205. Фіктивне підприємництво
  6. Стаття 219. Доведення до банкрутства
  7. § 5. Особливості банкрутства фізичної особи – підприємця
  8. § 2. Поняття, суб’єкти і підстави банкрутства
  9. § 3. Стадії провадження у справі про банкрутство
  10. Стаття 221. Незаконні дії у разі банкрутства
  11. Стаття 97. Погашення грошових зобов'язань або податкового боргу в разі ліквідації платника податків, не пов'язаної з банкрутством