Висновки

Уже тисячоріччя люди живуть в умовах державно-правової дійсності. Вони є громадянами певної держави, підкоряються державній владі, погоджують свої дії з правовими розпорядженнями і вимогами. Природно, що ще в далекій давнині вони стали задумуватися над питаннями про причини і шляхи виникнення держави і права. Створювалися найрізноманітніші теорії, що по-різному відповідали на такі питання. Множинність цих теорій пояснюється різними історичними і соціальними умовами, в яких жили їх автори, розмаїтістю ідеологічних і філософських позицій, що вони займали.
Держава явище багатогранне. Розглянуті нами теорії по різному пояснюють причини походження держави. Спроба їх узагальнення й осмислення в рамках однієї універсальної теорії навряд чи можлива, хоча такі спроби і робилися. Кожна з цих теорій розкриває одну з можливих сторін процесу виникнення держави.
У найбільш загальному виді вся розмаїтість поглядів на розмаїтість права і держави може бути зведене до протистоянь двох вихідних принципових позицій. Одна з них полягає в пояснення держави і права як засобів сили, засобів подолання суспільних протиріч і забезпечення порядку насамперед шляхом насильства, шляхом примусу. З цього погляду держава і право є знаряддями і засобами в руках однієї частини суспільства для проведення своєї волі, для підпорядкування цій волі інших членів суспільства. Суть держави і права складає силу примусу, придушення. Найбільше чітко і послідовно ця позиція обгрунтована теорією насильства. Друга точка зору полягає в тому, що держава і право забезпечує порядок у суспільстві шляхом зняття протиріччя, досягнення соціальних компромісів. З цієї позиції в діяльності держави, функціонування права виражаються загальні скоординовані інтереси різних L груп суспільства. Суть держави і права складає суспільну згоду, компроміс.
Найбільше чітко ця позиція обґрунтована теорією суспільного договору.
З точки зору сучасних уявлень процес історичного розвитку держави і права полягає в поступовому перетворенні держави на один із складових елементів громадянського суспільства, що матиме на меті упорядкування та регулювання суспільних відносин, перетворення людини на найвищу соціальну цінність. Досягненню цієї мети мають сприяти реформи політичної і правової системи.
У політичній сфері необхідно:
> подальше розгортання демократії;
> поглиблення форм участі громадян в управлінні справами держави й суспільства;
> вдосконалення державного апарату з точки зору чіткого визначення та розмежування повноважень;
> підвищення активності громадських організацій;
> розширення гласності;
> більш повне врахування громадської думки;
> підвищення ролі правового регулювання суспільних відносин.
Основними тенденціями розвитку права можна назвати такі:
> гуманізація права (втілення в законодавство загальнолюдських принципів, розширення законодавчого закріплення прав людини);
> соціалізація права (спрямованість на забезпечення погодженості між різними соціальними класами та групами, збільшення кількості актів, що гарантують соціальну захищеність людини);
> закріплення та захист різноманітних форм власності, сприяння утвердженню засад правової держави;
> розширення сфери правового регулювання;
> розширення застосування сучасних технічних засобів у правовому регулюванні.
Здійснення вищезгаданих завдань сприятиме побудові держави, де права і свободи людини будуть не лише проголошені, а й гарантовані; де верховенство матиме справедливе право, а держава та особа стануть рівноправними учасниками суспільних відносин.
<< | >>
Источник: all-books.biz. Загальні закономірності виникнення держави та права. 2011

Еще по теме Висновки:

  1. Стаття Консультативні висновки
  2. Глава IX Консультативні висновки
  3. Стаття 102. Зміст висновку експерта
  4. ВИСНОВКИ
  5. 5. Висновки та пропозиції
  6. 5. Висновки та пропозиції
  7. Стаття 189. Дослідження висновку експерта
  8. Висновки до розділу
  9. Протокол № 2 про надання Європейському суду з прав людини повноважень робити консультативні висновки
  10. Стаття 386. Перешкоджання з’явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку
  11. Стаття 159. Законопроект про внесення змін до Конституції України розглядається Верховною Радою України за наявності висновку Конституційного Суду України щодо відповідності законопроекту вимогам статей 157 і 158 цієї Конституції.
  12. Стаття 110. Неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я має бути встановлена на засіданні Верховної Ради України і підтверджена рішенням, прийнятим більшістю від її конституційного складу на підставі письмового подання Верховного Суду України – за зверненням Верховної Ради України, і медичного висновку.
  13. Стаття 151. Конституційний Суд України за зверненням Президента України або Кабінету Міністрів України дає висновки про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість.
  14. Стаття Умотивованість консультативних висновків
  15. Стаття 369. Експерт