Стаття 276. Особливості встановлення ставок земельного податку


Податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів), зайняті житловим фондом, автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, які використовуються без отримання прибутку гаражно-будівельними, дачно-будівельними та садівницькими товариствами, індивідуальними гаражами, садовими і дачними будинками фізичних осіб, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими та іншими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 3 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу.
Податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, справляється у п' ятикратному розмірі податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу.
Податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, справляється у розмірі, обчисленому відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу із застосуванням таких коефіцієнтів:
міжнародного значення - 7,5;
загальнодержавного значення - 3,75;
місцевого значення - 1,5.
276.4. Податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів), надані для залізниць в межах смуг відведення, для гірничодобувних підприємств для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також за водойми, надані для виробництва рибної
продукції, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу.
У разі надання в оренду земельних ділянок (в межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, у тому числі зазначеними у пунктах 276.1 та 276.4 цієї статті, іншим суб'єктам, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється відповідно до статті 274 цього Кодексу від нормативної грошової оцінки, визначеної з урахуванням застосування відповідного коефіцієнта функціонального використання цих площ залежно від виду економічної діяльності орендаря, та статті 275 цього Кодексу.
Податок за земельні ділянки (в межах та за межами населених пунктів), надані для розміщення об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274, 275, 278, 279 і 280 цього Кодексу.
276.1. Землі житлової та громадської забудови використовуються власниками земельних ділянок і землекористувачами насамперед для спорудження та експлуатації житлових, культурно-побутових та інших будівель і споруд. Громадянами земельні ділянки можуть використовуватися для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і гаражного будівництва. Земельні ділянки використовуються також юридичними особами: житлово-будівельними (житловими) і гаражно-будівельними кооперативами для житлового та гаражного будівництва.
Земельні ділянки використовуються кооперативними організаціями для будівництва і обслуговування житла і гаражів. До таких організацій належать житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи. Житлово-будівельні (житлові) кооперативи створюються з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва
багатоквартирного житлового будинку, а у випадках, передбачених законодавством, - одно- і двоквартирних житлових будинків садибного типу або багатоквартирного блочного житлового будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу за допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками). Суб' єктами права на землю виступають відповідні кооперативи як юридичні особи. Території, що відводяться, складаються з ділянок безпосередньо під будівлями та прибудинкових земельних ділянок, які призначені для обслуговування будівель — обладнання під'їздів, майданчиків, квіткових клумб, сміттєзбірників тощо.
Гаражно-будівельні кооперативи створюються громадянами, які проживають у населеному пункті і мають автомобіль, зареєстрований у встановленому порядку. Для кооперативних гаражів земельні ділянки виділяються, як правило, в межах жилої зони міст і селищ. Суб' єктом права на земельну ділянку є кооператив як юридична особа.
276.2. У цій частині коментованої статті закріплено ставку податку за земельні ділянки на територіях та об'єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів.
Поняття територій та об' єктів природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення закріплюється у земельному законодавстві. Порядок створення й оголошення об' єктів природно-заповідного фонду визначається Законом України «Про природно-заповідний фонд України».
Серед земель іншого природоохоронного призначення важливе місце Закон відводить землям водно-болотного фонду і таким, що мають особливу наукову цінність.
Відповідно до ст. 47 Земельного кодексу України до земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей.
Згідно зі ст. 51 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об' єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.
Необхідно пам'ятати, що землі рекреаційного призначення завжди розташовані поза межами земель оздоровчого призначення, тобто належність природної території до курорту чи лікувально-оздоровчої зони виключає її належність до рекреаційної зони. Однак остання може бути продовженням земель оздоровчого призначення, знаходячись поза їх межами. В усіх випадках охоронний режим земель оздоровчого призначення більш жорсткий, містить більше обмежень господарської діяльності і забезпечений більш суворим контролем, ніж режим земель рекреаційного призначення.
З метою обліку відомостей про правовий статус, належність, режим, географічне місцезнаходження, кількісні та якісні характеристики цих територій та об'єктів, у тому числі про їх рекреаційну цінність, в Україні ведеться державний кадастр територій та об'єктів природно-заповідного
фонду.
276.3. Перелік земель історико-культурного призначення, тобто земель, на яких розміщені об' єкти культурної спадщини, закріплений ст. 53 Земельного кодексу України.
Подвійний правовий режим мають землі, на яких розміщені парки -пам'ятки садово-паркового мистецтва. Будучи, відповідно до статті 53 Земельного кодексу України, землями історико-культурного призначення, вони одночасно входять до складу земель природно
заповідного фонду, оскільки парки - пам' ятники садово-паркового мистецтва є однією з 11 категорій територій та об' єктів природно-заповідного фонду України.
Встановлення ставок податку за земельні ділянки (у межах населених пунктів) на територіях та об' єктах історико-культурного призначення базується на двох основних умовах: 1) земельний податок сплачується за земельні ділянки, використання яких не пов' язане з функціональним призначенням цих територій та об'єктів; 2) ставка податку за земельні ділянки встановлюється з урахуванням коефіцієнтів, що встановлюються на основі цінності та історико-культурного значення територій та об'єктів.
Аналізуючи норми цієї частини коментованої статті необхідно насамперед враховувати, що вона встановлює розмір податку за земельні ділянки, які суттєво різняться за власними правовими режимами, особливості яких закріплені у спеціальному законодавстві, зокрема в Земельному кодексі України.
У цьому пункті коментованої статті передбачено, що у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, які звільнені від сплати земельного податку або сплачують його за зниженими ставками, іншим суб' єктам, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється відповідно на загальних умовах (сплачується у повному обсязі).
Згідно з розділом ХІХ ПК України «Прикінцеві положення» зазначена норма запроваджується з 1 січня 2015 року.
У цьому пункті коментованої статті встановлюється ставка податку за земельні ділянки в межах та за межами населених пунктів, надані для розміщення об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії. Це положення є новим у правовому режимі оподаткування землі. Закон України „Про плату за землю" (втратив чинність)
не виділяв окремим видом землі енергетики як об' єкт оподаткування і встановлював ставку податку на землі цієїї категорії у межах оподаткування земель промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення.
Землі енергетичної системи - новий різновид земель спеціального призначення. Правові та організаційні засади надання і використання земельних ділянок для розміщення об'єктів енергетики, встановлення та дотримання правового режиму земель спеціальних зон об' єктів енергетики з метою забезпечення безперебійного функціонування цих об' єктів, раціонального використання земель, а також безпечної життєдіяльності та захисту населення і господарських об'єктів від впливу можливих аварій визначені в Законі України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів» від 09.07.2010 р.
<< | >>
Источник: М. Я. Азаров. Науково - практичний коментар до Податкового кодексу УКРАЇНИ. Том 3. 2010

Еще по теме Стаття 276. Особливості встановлення ставок земельного податку:

  1. Підрозділ 5. Особливості застосування ставок акцизного збору та екологічного податку
  2. Підрозділ 6. Особливості справляння земельного податку
  3. Стаття 193. Розміри ставок податку
  4. Стаття 307. Особливості обкладення платників податку окремими податками і зборами
  5. Підрозділ 8. Особливості справляння єдиного податку та фіксованого податку
  6. Стаття 221. Особливості обчислення податку з тютюнових виробів
  7. Стаття 67. Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
  8. Стаття 220. Особливості обчислення податку за адвалорними ставками
  9. Стаття 336. Особливості сплати податку на прибуток
  10. Підрозділ 2. Особливості справляння податку на додану вартість
  11. Стаття 337. Особливості сплати податку на додану вартість
  12. Підрозділ 1. Особливості справляння податку на доходи фізичних осіб
  13. Підрозділ 4. Особливості справляння податку на прибуток підприємств
  14. Статья 276. Шпионаж Комментарий к статье 276
  15. Стаття 141. Особливості визначення складу витрат платника податку в разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями
  16. 4.1. Особливості права власності на землю (земельну ділянку)
  17. Підрозділ 9. Особливості повернення сум податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, збору за забруднення навколишнього природного середовища, а також місцевих податків і зборів
  18. 4.7. Тариф ставок