Стаття 155. Особливості оподаткування виробників сільськогосподарської продукції


Підприємства, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, сплачують податок у порядку і в розмірах, передбачених цим розділом, за підсумками звітного податкового року.
Підприємства, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, подають декларацію з податку у строки, визначені законом для річного податкового періоду.
Сума нарахованого податку зменшується на суму податку на землю, що використовується в сільськогосподарському виробничому обороті.
Для цілей оподаткування до підприємств, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, належать підприємства, дохід яких від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва за попередній звітний (податковий) рік перевищує 50 відсотків загальної суми доходу.
Дія абзацу першого цієї статті не поширюється на підприємства, основною діяльністю яких є виробництво та/або продаж продукції квітково-декоративного рослинництва, дикорослих рослин, диких тварин і птахів, риби (крім риби, виловленої в річках та закритих водоймах), хутряних товарів, лікеро-горілчаних виробів, пива, вина й виноматеріалів (крім виноматеріалів, що продаються для подальшої переробки), які оподатковуються в загальному порядку.
Відповідно до «Класифікації видів економічної діяльності»59 сільське господарство є окремим видом економічної діяльності. Згідно з
«Методологічними положеннями щодо визначення основного виду економічної
60
діяльності підприємства» економічною діяльністю є процес вирощування продукції, який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів. За результатами економічної діяльності здійснюються витрати на вирощування, процес вирощування та отримання сільськогосподарської продукції. Сільськогосподарське підприємство може здійснювати декілька видів економічної діяльності різного характеру, але для їх класифікації визначаються основний, другорядний та допоміжний види економічної діяльності.
59 Класифікації видів економічної діяльності: затв. наказом Держкомстату України № 441 від 22.10.1996 р.
60 Методологічні положення щодо визначення основного виду економічної діяльності підприємства: затв. наказом Держкомстату України № 607 від 14.12.2006 р.
З метою оподаткування до основного виду діяльності відносяться підприємства, валовий дохід яких від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва за попередній звітний (податковий) рік перевищує
п'ятдесят відсотків загальної суми валового доходу. Якщо за звітний (податковий) рік валовий дохід підприємств від продажу сільськогосподарської продукції не перевищує п' ятдесяти відсотків загальної суми валового доходу, прибуток таких підприємств не відноситься до сільськогосподарської продукції і оподатковується у загальному порядку.
Другорядним видом економічної діяльності є інший вид економічної діяльності підприємства (крім визначеного, як основний) з виробництва сільськогосподарської продукції. У міжнародній статистичній практиці другорядним видом економічної діяльності прийнято вважати підприємства, якщо обсяг його діяльності становить понад 10 % від загальних показників або не менше 5 % від загального обсягу економічної діяльності відповідного виду по регіону.
Сільськогосподарська продукція, яка виробляється за основним або другорядним видами економічної діяльності, призначена для реалізації на ринку.
До допоміжних видів економічної діяльності відносяться види діяльності, результати яких використовуються сільськогосподарським підприємством з метою забезпечення його основного та другорядних видів економічної діяльності. Допоміжні види сільськогосподарської діяльності не враховуються при розрахунку основного виду економічної діяльності, однак інформація цієї діяльності включається до статистичних показників.
При здійсненні оперативного та бухгалтерського обліку результатів роботи сільськогосподарське підприємство забезпечує накопичення інформації, за допомогою якої визначаються або розраховуються основні показники діяльності: вартість виробленої і реалізованої продукції, чисельність персоналу і витрати на його утримання. Другорядним видом економічної діяльності є інший вид економічної діяльності підприємства (крім визначеного, як основний) з виробництва сільськогосподарської продукції.
Відповідно до абзацу 2 пп. 152.9.1 п. 152.9 статті 152 ПКУ для виробників сільськогосподарської продукції річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного року і закінчується 30 червня наступного звітного року.
Підприємства, які, крім вирощування, переробки та збуту сільськогосподарської продукції, займаються іншими видами діяльності, з метою оподаткування повинні вести окремий облік фінансових результатів від інших видів господарської діяльності. Такі фінансові результати підлягають оподаткуванню на загальних підставах. Сума нарахованого податку зменшується на суму податку на землю, що використовується в сільськогосподарському виробничому обороті.
Сільськогосподарські підприємства здійснюють свою діяльність на землях сільськогосподарського призначення. Земельним кодексом України (гл. 5, ст. 22)61 зазначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються: землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції; здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності; розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення; землі під господарськими будівлями і дворами, інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються земельні ділянки сільськогосподарського призначення відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою.
Визначення земель, придатних для потреб сільського господарства, провадиться на підставі даних державного земельного кадастру.
61 Земельний кодекс України: Закон України від 25.10.2001 р. № 2768-Ш.
62 Земельний кодекс України: Закон України від 25.10.2001 р. № 2768-Ш.
Сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, крім державних і комунальних (Земельний кодекс ст. 28, п. 1, 2)62, землі
сільськогосподарського призначення можуть належати на правах власності. Право власності на землю цих підприємств набувається шляхом внесення до статутного фонду земельних ділянок їх засновників, придбання земельних ділянок за договорами купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.
Державний земельний кадастр (ст. 193, п. 1. Земельного кодексу)63 є єдиною державною системою земельно-кадастрових робіт, який встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів. Державний земельний кадастр призначений для забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, зацікавлених підприємств (установ) з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів.
Грошова оцінка земельних ділянок (ст. 201, п. 1 Земельного кодексу)64 визначається на рентній основі. Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, витрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання, раціонального використання та охорони земель. Експертна грошова оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок.
63 Земельний кодекс України: Закон України від 25.10.2001 р. № 2768-Ш.
64 Земельний кодекс України: Закон України від 25.10.2001 р. № 2768-Ш.
Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за Методикою нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та
населених пунктів . Для визначення розміру земельного податку
66
використовується нормативна грошова оцінка земель . Нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення, на які відсутні матеріали економічної оцінки, визначається за аналогічними агровиробничими групами ґрунтів, які до них прилягають. На відносно гірших землях, на яких не створюється диференційований рентний дохід (з нульовим або від' ємним показником оцінки), нормативна грошова оцінка земель визначається величиною абсолютного рентного доходу - 1,6 ц зерна з гектара.
В основу визначення нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення покладено рентний дохід, який створюється при виробництві зернових культур і визначається за даними економічної оцінки земель, проведеної в 1988 році. Рентний дохід в умовах інфляції обчислюється у натуральних одиницях (у центнерах зерна), який при визначенні грошової оцінки переводиться у вартісний вираз за поточними цінами на дату оцінки. За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація, а дані оформляються як витяг із технічної документації.
65 Методика нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів: затв. Постановою Кабміну від 23.03.1995 р. № 213.
66 Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів: затв. наказом Держкомзему України, МінАПК України, Мінбудом, архітектури та ЖКГ України, Української ААН № 18/15/21/11 від 27.01.2006 р.
Відповідно до статті 270 розділу ХІІІ ПКУ об'єктом плати за землю є: 1) земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; 2) земельні частки (паї), які перебувають у власності. Платником плати за землю є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач. Ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь, а також наданих у встановленому порядку і використовуються за цільовим призначенням (незалежно від категорії земель) розраховуються у відсотках від їх грошової оцінки у таких розмірах: для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1; для багаторічних насаджень - 0,03 (див. коментар до розділу ХІІІ).
Для сільськогосподарських підприємств податкові декларації подаються за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному року - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року. У разі якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день.
Підприємства, основною діяльністю яких є виробництво та/або продаж продукції квітково-декоративного рослинництва, дикорослих рослин, диких тварин і птахів, риби (крім риби, виловленої в річках та закритих водоймах), хутряних товарів, лікеро-горілчаних виробів, пива, вина й виноматеріалів (крім виноматеріалів, що продаються для подальшої переробки), оподатковуються на загальних підставах.
<< | >>
Источник: М. Я. Азаров. Науково - практичний коментар до Податкового кодексу УКРАЇНИ. Том 2. 2010

Еще по теме Стаття 155. Особливості оподаткування виробників сільськогосподарської продукції:

  1. РОЗДІЛ XVIII. ОСОБЛИВОСТІ ОПОДАТКУВАННЯ ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ В УМОВАХ ДІЇ УГОДИ ПРО РОЗПОДІЛ ПРОДУКЦІЇ
  2. Стаття 191. Особливості визначення бази оподаткування для готової продукції, виготовленої з використанням давальницької сировини нерезидента, у разі її постачання на митній території України
  3. Розділ IV. Правове регулювання господарської діяльності виробників аграрної продукції
  4. § 1. Поняття господарської діяльності виробників аграрної продукції
  5. § 4. Договір контрактації сільськогосподарської продукції
  6. Глава ДОГОВОРИ ПРО РЕАЛІЗАЦІЮ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ
  7. § 4. Договір контрактації сільськогосподарської продукції
  8. Що таке договір контрактації сільськогосподарської продукції?
  9. § 5. Договірні відносини по реалізації сільськогосподарської продукції
  10. § 1. Поняття договору про закупівлю сільськогосподарської продукції
  11. § 4. Інші договірні форми реалізації сільськогосподарської продукції
  12. Права, обов'язки та відповідальність сторін за договором контрактації сільськогосподарської продукції