Державний облік лісового фонду, ведення лісового кадастру, моніторингу лісів і здійснення лісовпорядкування.

Організація лісового господарства має своїм завданням забезпечувати ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку з урахуванням природних та економічних умов, цільового призначення, лісорослинних умов, породного складу лісів, а також функцій, які вони виконують. Організація лісового господарства передбачає:

1) розроблення та затвердження в установленому законом порядку нормативно-правових актів з ведення лісового господарства;

2) поділ лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій, виділення особливо захисних лісових ділянок;

3) установлення віку стиглості деревостанів, норм використання лісових ресурсів;

4) проведення лісовпорядкування;

5) ведення державного лісового кадастру, обліку лісів;

6) ведення моніторингу лісів;

7) проведення лісової сертифікації;

8) здійснення інших організаційно-технічних заходів згідно з основними вимогами щодо ведення лісового господарства, визначеними законодавством.

Нормативно-правові акти з ведення лісового господарства встановлюють порядок і вимоги до системи заходів з охорони, захисту, використання та відтворення лісів, комплекс якісних та кількісних показників, параметрів, що забезпечують регулювання діяльності у цій галузі. ЛК України у ст. 37 надає перелік питань, що регулюються нормативно-правовими актами з ведення лісового господарства:

1) поділ лісів на категорії залежно від значення та основних виконуваних ними функцій;

2) проведення рубок головного користування;

3) організація лісовпорядкування;

4) ведення державного лісового кадастру, обліку і моніторингу лісів;

5) організація та проведення лісової сертифікації;

6) заготівля другорядних лісових матеріалів і здійснення побічних лісових користувань;

7) використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, потреб мисливського господарства та проведення науково-дослідних робіт;

8) відновлення лісів і лісорозведення;

9) здійснення заходів щодо підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів;

10) здійснення охорони лісів від пожеж;

11) здійснення захисту лісів від шкідників і хвороб.

Цей перелік не є вичерпним, і тому законами, іншими нормативно-правовими актами можуть регулюватися інші питання з ведення лісового господарства.

Ліси України за екологічним і соціально-економічним значенням та залежно від основних виконуваних ними функцій поділяються на такі категорії:

1) захисні ліси (виконують переважно водоохоронні, ґрунтозахисні та інші захисні функції);

2) рекреаційно-оздоровчі ліси (виконують переважно рекреаційні, санітарні, гігієнічні та оздоровчі функції);

3) ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення (виконують особливі природоохоронні, естетичні, наукові функції тощо);

4) експлуатаційні ліси.

Ліси, що зростають на одній території і відповідають умовам та ознакам віднесення до різних категорій, належать до тієї з них, для якої у визначеному законодавством порядку встановлений режим більш обмеженого лісокористування.

Межі лісів, визначених для віднесення до однієї з категорій, проводяться уздовж природних меж, квартальних просік, ліній зв'язку та електромереж й інших чітко визначених на місцевості розмежувальних ліній - залізниць і автомобільних доріг, канав, каналів, газо- і нафтопроводів, візирів, протипожежних розривів і вододільних ліній.

Поділ лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій проводиться у порядку, що встановлюється Постановою КМ України "Про затвердження Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок".

Ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення. До них належать лісові ділянки, які виконують природоохоронну, естетичну функції, є об'єктами науково-дослідних робіт на довгочасну перспективу, сприяють забезпеченню охорони унікальних та інших особливо цінних природних комплексів та історико-культурних об'єктів, зокрема: 1) розташовані в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду; 2) розташовані в межах історико-культурних заповідників, меморіальних комплексів, місць, пов'язаних з важливими історичними подіями, охоронних зон пам'яток історії, археології, містобудування та архітектури, монументального мистецтва. До лісів природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення належать також унікальні за породним складом, продуктивністю і генетичними властивостями лісові ділянки, на яких зростають реліктові, ендемічні види дерев, що мають велике наукове значення.

Рекреаційно-оздоровчі ліси. До цих лісів належать лісові ділянки, що виконують рекреаційну, санітарно-гігієнічну та оздоровчу функцію, використовуються для туризму, занять спортом, санаторно-курортного лікування та відпочинку населення і розташовані: 1) у межах міст, селищ та інших населених пунктів; 2) у межах округів санітарної охорони лікувально-оздоровчих територій і курортів; 3) у межах поясів зон санітарної охорони водних об'єктів; 4) у лісах зелених зон навколо населених пунктів. Площа таких лісових ділянок визначається за нормативами; 5) поза межами лісів, зелених зон, що виділяються за нормативами.

Захисні ліси. До цієї категорії лісів належать лісові ділянки, що виконують функцію захисту навколишнього природного середовища та інженерних об'єктів від негативного впливу природних та антропогенних факторів, зокрема: 1) лісові насадження лінійного типу (полезахисні лісові смуги, державні захисні лісові смуги, лісові смуги уздовж забудованих територій населених пунктів); 2) лісові ділянки (смуги лісів), розташовані у смугах відведення каналів, залізниць та автомобільних доріг; 3) лісові ділянки (смуги лісів) у ярах, на легкорозвіюваних пісках, рекультивованих землях, кам'янистих розсипах, малопотужних кам'янистих ґрунтах, у високогірних зонах, на стрімких гірських схилах, у селенебезпечних басейнах та на схилах лавинонебезпечних басейнів (протиерозійні ліси), які виділяються за нормативами; 4) лісові ділянки (смуги лісів), які прилягають до смуг відведення залізниць і виділяються з категорії експлуатаційних лісів на 500 метрів з кожного боку. У гірських районах ширина смуг лісів у разі потреби може бути збільшена з урахуванням результатів спеціальних обстежень до розмірів, що забезпечують захист залізниць і безпеку руху; 5) лісові ділянки (смуги лісів), що прилягають до смуг відведення автомобільних доріг державного значення і виділяються з категорії експлуатаційних лісів шириною 250 метрів з кожного боку дороги. Для забезпечення захисту зазначених доріг і безпеки руху в гірських районах ширина смуг лісів у разі потреби може бути збільшена з урахуванням результатів спеціальних обстежень; 6) лісові ділянки (смуги лісів) уздовж берегів річок, навколо озер, водоймищ та інших водних об'єктів, які виділяються з категорії експлуатаційних лісів за нормативами. Ширина наявних смуг лісів, що перевищує нормативи, не підлягає перегляду; 7) інші лісові ділянки (смуги лісів), які не мають зазначених у підпунктах 1-6 ознак віднесення до категорії захисних лісів, розташовані на схилах балок і річкових долин з крутизною схилів до 25 градусів (байрачні ліси), серед безлісної місцевості та мають площу до 100 гектарів.

Експлуатаційні ліси. До категорії експлуатаційних лісів належать лісові ділянки, що не зайняті лісами природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення, рекреаційно-оздоровчими та захисними лісами (категорії лісів з особливим режимом лісокористування). Експлуатаційні ліси призначені для задоволення потреб національної економіки у деревині.

У межах лісових ділянок, що віднесені до однієї з категорій лісів, можуть бути виділені особливо захисні лісові ділянки, для яких встановлюється режим обмеженого лісокористування. Виділення особливо захисних лісових ділянок здійснюється за нормативами. Нормативи такого виділення уточнюються з урахуванням місцевих природних умов органом виконавчої влади з питань лісового господарства АРК, територіальними органами Держлісагентства за погодженням з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища АРК, територіальними органами Мінприроди.

Прикладом такого локального нормативного акта може слугувати розпорядження Донецької обласної державної адміністрації "Про погодження клопотань про віднесення лісів до відповідних категорій та виділення особливо захисних лісових ділянок". Так, обладміністрація, розглянувши клопотання про віднесення лісів до відповідних категорій та виділення особливо захисних лісових ділянок державних лісогосподарських підприємств Донецької області, керуючись Порядком поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок та іншими нормативними актами, погодила клопотання державних підприємств лісового господарства Донецької області про віднесення лісів до відповідної категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок згідно з додатком. Далі від імені облдержадміністрації погоджується клопотання державних підприємств лісового господарства Донецької області про віднесення лісів до відповідної категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок. Донецьке обласне управління лісового та мисливського господарства надає у відповідний строк для погодження клопотання з матеріалами до Донецької обласної ради.

У додатку до розпорядження Донецької обласної державної адміністрації надається зведена відомість поділу лісів державних підприємств лісового господарства Донецької області на категорії. У ній передбачено назву підприємств, яким надаються ліси (наприклад, ДІЇ "Слов'янський лісгосп"); загальна площа лісів (гектарів), в тому числі за категоріями (гектарів): ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення, в тому числі особливо захисні лісові ділянки; рекреаційно-оздоровчі ліси; захисні ліси.

Таким чином, проаналізувавши розпорядження Донецької обласної державної адміністрації "Про погодження клопотань про віднесення лісів до відповідних категорій та виділення особливо захисних лісових ділянок", можна зазначити, що в області відсутня четверта категорія лісів - експлуатаційні ліси.

Організація лісового господарства передбачає встановлення віку стиглості. Він визначається з основного цільового призначення лісів, функцій, які вони виконують, продуктивності, біологічних особливостей деревних порід, лісорослинних умов, природних зон, а також способів відновлення лісу. Вік стиглості деревостанів обґрунтовується під час проведення лісовпорядкування за результатами спеціальних наукових досліджень і визначений Наказом Держлісагентства України "Про затвердження віків стиглості похідних ялинових деревостанів", який зареєстровано в Мін'юсті України. Тому, відповідно до ст. 42 ЛК України, на підставі наукових розробок Українського ордена "Знак пошани" науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г.М. Висоцького, здійснених з використанням матеріалів ВО "Укрдержліспроект", затверджено вік стиглості похідних ялинових деревостанів: в експлуатаційних лісах -51-60 років; в інших категоріях лісів - 61-70 років.

Велике значення для організації лісового господарства має розрахункова лісосіка і порядок її затвердження. Під розрахунковою лісосікою треба розуміти щорічну науково обґрунтовану норму заготівлі деревини в порядку рубок головного користування, яка затверджується для кожного власника, постійного користувача лісів, окремо за групами порід, виходячи з принципів безперервності та невиснажливості використання лісових ресурсів. Розрахункова лісосіка загалом для України, АРК, областей, міст Києва та Севастополя визначається як сума затверджених у встановленому порядку розрахункових лісосік на рік.

Інструкція про порядок погодження та затвердження розрахункових лісосік, що встановлює єдиний порядок погодження та затвердження розрахункових лісосік, затверджена наказом Мінприроди України.

Державні лісовпорядні організації готують пропозиції та відповідні обґрунтування розрахункових лісосік для постійних лісокористувачів, власників лісів згідно з відомістю визначення розрахункової лісосіки на ревізійний період. Рекомендовані розрахункові лісосіки розглядаються на лісовпорядній нараді за участю представників органу виконавчої влади з питань лісового господарства АРК, територіальних органів Держлісагентства, органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища АРК, територіальних органів Мінприроди, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування (за згодою), інших зацікавлених сторін. Результати розгляду та відповідні обґрунтування (причини збільшення (зменшення) обсягів розрахункових лісосік за господарськими секціями деревних порід на 15 % і більше, причини, що спонукали до розгляду або перегляду розрахункової лісосіки) заносяться до протоколу лісовпорядної наради. У разі, якщо за результатами зазначеної наради приймаються обсяги розрахункової лісосіки, які відрізняються від рекомендованих лісовпорядкуванням, до протоколу вносяться відповідні обґрунтування. У разі незгоди з прийнятою за результатами наради розрахунковою лісосікою її учасники заявляють свою особливу думку, яка додається до протоколу.

Затверджена в установленому порядку розрахункова лісосіка для постійних лісокористувачів (власників лісів) діє до скасування її наказом Мінприроди. Перегляд розрахункової лісосіки здійснюється тільки в обумовлених випадках.

У разі зміни меж лісових ділянок, віку стиглості деревостанів, поділу лісів залежно від основних виконуваних ними функцій та інших змін, що впливають на норму заготівлі деревини від рубок головного користування, до розрахункової лісосіки вносяться зміни.

Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Лісовпорядкування передбачає:

1) відновлення в установленому порядку меж території лісового фонду України і визначення внутрішньогосподарської організації;

2) виконання відповідних топографо-геодезичних робіт і спеціального картографування лісів;

3) інвентаризацію лісового фонду України з визначенням породного та вікового складу деревостанів, їхнього стану, якісних і кількісних характеристик лісових ресурсів;

4) виявлення деревостанів, що потребують рубок, з метою поліпшення якісного складу лісів;

5) обґрунтування поділу лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій;

6) обчислення розрахункової лісосіки, обсягів використання інших видів лісових ресурсів;

7) визначення обсягів робіт щодо відновлення лісів і лісорозведення, охорони лісів від пожеж, захисту від шкідників і хвороб, інших лісогосподарських заходів, а також порядку і способів їхнього проведення;

8) ландшафтні, ґрунтові, лісотипологічні, лісобіологічні та інші обстеження і дослідження лісових природних комплексів;

9) виявлення типових та унікальних природних комплексів, місць зростання та оселення рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, які підлягають заповіданню, включенню до екологічної мережі;

10) упорядкування мисливських угідь;

11) забезпечення державного обліку лісів і державного лісового кадастру;

12) проведення науково-дослідних робіт з метою забезпечення науково обґрунтованого використання лісових ресурсів, охорони, захисту та відтворення лісів;

13) складання проектів організації і розвитку лісового господарства та здійснення авторського нагляду за їх виконанням;

14) участь у розробленні програм охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

15) ведення моніторингу лісів;

16) інші лісовпорядні дії.

Лісовпорядкування є обов'язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

У лісах, що перебувають у державній власності, лісовпорядкування ведеться за рахунок коштів державного бюджету, у лісах комунальної власності - місцевого бюджету, у лісах приватної власності - за кошти їхніх власників.

На території України з метою ефективної організації охорони і захисту лісів, раціонального використання лісового фонду, відтворення лісів, здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними змінами лісів ведеться державний лісовий кадастр2550. Він ведеться на основі державного земельного кадастру.

Державний лісовий кадастр та облік лісів ведеться Держлісагентством за єдиною для усіх лісів системою за рахунок коштів державного бюджету. Такий реєстр включає системні відомості про розподіл лісового фонду між власниками лісів і постійними лісокористувачами, поділ усіх лісів за категоріями залежно від виконуваних ними основних функцій, грошову оцінку та інші дані, що характеризують кількісний і якісний стан лісів.

Склад документації кадастру і первинного обліку лісів, порядок її ведення визначаються Держлісагентством за погодженням з Мінприроди.

Документація державного лісового кадастру ведеться на основі даних державного земельного кадастру, які є обов'язковою основою для використання (врахування), за такими формами:

o № 1 "Розподіл лісових ділянок за категоріями в межах категорій лісів";

o № 2 "Розподіл вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок за панівними породами та групами віку";

o № 3 "Загальні дані про лісовий фонд у розрізі адміністративно-територіальних одиниць";

o № 4 "Розподіл вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок за повнотами та класами бонітетів";

o № 5 "Розподіл вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок за 10-річними віковими періодами".

Внесення змін і доповнень до складу документації державного лісового кадастру проводиться Держкомлісгоспом за погодженням з Держкомземом.

Інформація про зміни в лісовому фонді вноситься власниками лісів і постійними лісокористувачами в матеріали первинного обліку лісів станом на 1 січня поточного року. На основі такої інформації уточнюється до 1 лютого документація кадастру.

Республіканський комітет з лісового та мисливського господарства АРК, територіальні органи Держлісагентства щороку подають територіальним органам земельних ресурсів інформацію про показники кадастру з урахуванням поточних змін для ведення ними державного земельного кадастру.

Документація кадастру поновлюється один раз на п'ять років.

Підприємства, установи, організації та громадяни, що мають у постійному користуванні або у приватній власності ліси, надсилають до 1 березня року проведення чергового державного обліку лісів погоджену з територіальними органами земельних ресурсів та оформлену в установленому порядку документацію первинного обліку лісів відповідним державним лісогосподарським підприємствам Держлісагентства для узагальнення і подання органам Держлісагентства до 1 травня зведеної облікової інформації.

Органи Держлісагентства перевіряють повноту і достовірність зазначеної інформації, формують зведені дані кадастру по АРК, областях, містах Києву та Севастополю і подають Держкомлісгоспу до 1 серпня року проведення чергового державного обліку лісів.

Держлісагентство перевіряє повноту і достовірність зведених відомостей кадастру, узагальнює їх у цілому по Україні і до 1 листопада року проведення чергового державного обліку лісів подає Мінекономіки, Мінприроди та Держземагентству; зберігає документацію кадастру, готує та видає в установленому порядку інформаційні матеріали про лісовий фонд України.

Крім державного лісового кадастру, ведеться облік лісів, що включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування. Ведення обліку лісів забезпечується постійним підтриманням в актуалізованому стані характеристик кожної лісової ділянки, їхніх змін, спричинених господарською діяльністю, стихійним лихом або іншими причинами. Громадяни та юридичні особи мають право на одержання в установленому законодавством порядку інформації про облік лісів.

Моніторинг лісів - це система регулярного спостереження, оцінки і прогнозу динаміки кількісного та якісного стану лісів. Він проводиться шляхом збирання, передавання, збереження та аналізу інформації про стан лісів, прогнозування змін у лісах і розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для інформаційно-аналітичного забезпечення управління лісами, прийняття рішень щодо запобігання негативним змінам стану лісів, дотримання вимог екологічної безпеки та принципів ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку. Моніторинг лісів є складовою частиною державної системи моніторингу навколишнього природного середовища. Тому Держлісагентство здійснює моніторинг довкілля в частині: ґрунтів земель лісового фонду (радіологічні визначення, залишкова кількість пестицидів, агрохімікатів і важких металів); лісової рослинності (пошкодження біотичними та абіотичними чинниками, біомаса, біорізноманіття, радіологічні визначення, вміст ЗР); мисливської фауни (видові, кількісні та просторові характеристики, радіологічні визначення).

Разом з моніторингом лісів проводиться лісова сертифікація - оцінка відповідності системи ведення лісового господарства встановленим міжнародним вимогам щодо управління лісами та лісокористування на засадах сталого розвитку. Метою лісової сертифікації є забезпечення економічно, екологічно і соціально збалансованого ведення лісового господарства.

Організація та проведення лісової сертифікації здійснюються відповідно до порядку, що встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням з центральними органами виконавчої влади з питань економічної політики та охорони навколишнього природного середовища.

Лісову сертифікацію було започатковано в 90-ті роки XX ст. під впливом світового "зеленого руху" як інструмент для сприяння глобальному невиснажливому та відповідальному управлінню лісами.

Головним завданням лісової сертифікації є забезпечення сталого управління лісами та ведення лісового господарства, що передбачає створення умов для збалансованого вирішення економічних, екологічних та соціальних питань шляхом покращення обліку та використання лісових ресурсів, підвищення рівня ведення лісового господарства.

Лісова сертифікація проводиться в рамках міжнародних схем. Наразі у світі лідирують дві схеми: всесвітня схема Ради з управління лісами (FSC) та схема Загальноєвропейської лісової сертифікації (PEFC).

FSC-сертифікація є добровільним ринковим інструментом, який підтримує відповідальне лісокористування в усьому світі. Якість сертифікованої лісової продукції перевіряється з лісу походження через ланцюжок поставок. Знак FSC на етикетці гарантує, що лісова продукція використовується з відповідальністю і на базі зібраних і перевірених джерел.

Програма підтримки сертифікації лісів (PEFC) є міжнародною некомерційною, неурядовою організацією, що має на меті просування сталого лісокористування шляхом незалежної сертифікації третьою стороною.

PEFC проводить роботу по всьому ланцюгу поставок лісової продукції, щоб сприяти ефективній практиці в лісі і гарантувати, що продукти деревини і нелісової рослинності видобуваються з дотриманням найвищих екологічних, соціальних та етичних норм. За допомогою екологічного маркування клієнти і споживачі можуть ідентифікувати продукти зі стало керованих лісів.

PEFC є парасольковою організацією. Вона працює, ухваливши національні системи лісової сертифікації, що розроблені шляхом багатосторонніх процесів із урахуванням місцевих пріоритетів та умов.

На сьогодні ухвалено близько 30 національних систем сертифікації і сертифіковано більше 220 млн га лісів, тому PEFC - найбільша в світі система лісової сертифікації.

У 2000 р. за схемою FSC організовано першу в державі "Українську Групу Сертифікації" (CERTIFIVE Group Ukraine). Площа сертифікованих лісів цієї групи склала 203 тис. га, а потенційна щорічна пропозиція сертифікованої лісопродукції -360 тис. куб. м.

У 2005 році за схемою FSC закінчилася сертифікація лісогосподарських підприємств Закарпатської області.

Досвід сертифікації лісів в Україні свідчить, що низка нормативно-правових, соціально-економічних та екологічних питань потребує узгодження з міжнародними вимогами. Наразі вивчається питання прийнятності для України FSC-схеми як рамкової інституції національного процесу запровадження власної схеми сертифікації лісів.

При сертифікації лісогосподарських підприємств, пріоритетом діяльності яких є збереження та підтримання біоти, природозахисних і природо-регулюючих функцій лісів, використовуються інші орієнтири - сертифікується система дотримання принципів охорони природи (EMS) відповідно до міжнародних стандартів (ISO 14001/14004 ). При цьому EMS-сертифікація не пов'язана з маркуванням лісової продукції.

Питаннями лісової сертифікації в Україні кваліфіковано займаються Український науково-дослідний інститут лісового господарства та агролісомеліорації (УкрНДІЛГА), Національний аграрний університет (НАУ) та Національний лісотехнічний університет (НЛТУ). Фахівцями УкрНДІЛГА у 2003 р. розроблені попередні рекомендації щодо запровадження лісової сертифікації в Україні.

У 2004 р. за підтримки альянсу WWF та Світового банку, а також консультативної допомоги незалежної консалтингової фірми GFA Terra Systems сформована національна робоча група, яка займається розробкою та апробацією національних стандартів лісової сертифікації України. Цю роботу координує НАУ.

Таким чином, Україна нині знаходиться лише на початковому етапі реалізації програми лісової сертифікації. Необхідно прийняти стратегічні рішення щодо співробітництва з міжнародними схемами сертифікації та організувати національні органи, які б забезпечили кваліфікований науково-методичний супровід сертифікації лісів у рамках наявного законодавчого й нормативного поля з урахуванням рекомендацій лісової науки та практичного досвіду. Подальший розвиток лісової сертифікації залежить від кон'юнктури лісового ринку, його екологізації, результату конкурентної та гармонізаційної взаємодії провідних рамкових сертифікаційних схем тощо. Добровільність сертифікаційного аудиту надає лісовласникам право вільного вибору напрямку дій.

На сьогодні актуальною є зміна цільового призначення використання земельних лісових ділянок, не пов'язаного з веденням лісового господарства. Вона проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України.

Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їхнього використання для житлової, громадської і промислової забудови проводиться переважно за рахунок площ, зайнятих чагарниками та іншими малоцінними насадженнями.

Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища АРК, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

<< | >>
Источник: Колектив авторів. Відповіді до екзамену з екологічного права. 2015

Еще по теме Державний облік лісового фонду, ведення лісового кадастру, моніторингу лісів і здійснення лісовпорядкування.:

  1. Правові вимоги щодо здійснення моніторингу, державного обліку, ведення кадастру тваринного світу; державний та громадський контроль у сфері охорони тваринного світу.
  2. Економічні та екологічні функції лісів і стан законодавства про охорону лісових ресурсів: співвідношення природоохоронних вимог лісового і земельного законодавства.
  3. Стаття 63. Незаконне використання земель державного лісового фонду
  4. Стаття 69. Пошкодження сінокосів і пасовищних угідь на землях державного лісового фонду
  5. Стаття 74. Знищення або пошкодження лісоосушувальних канав, дренажних систем і шляхів на землях державного лісового фонду
  6. Стаття 67. Здійснення лісових користувань не у відповідності з метою або вимогами, передбаченими в лісорубному квитку (ордері) або лісовому квитку
  7. Особливості вирішення спорів в сфері забезпечення охорони лісів і лісових ресурсів: юридична відповідальність за порушення законодавства про охорону лісів.
  8. Стаття 65/1. Знищення або пошкодження полезахисних лісових смуг та захисних лісових насаджень
  9. Правові вимоги щодо управління та контролю в галузі охорони курортних й оздоровчих територій та об'єктів, ведення моніторингу та кадастру природних територій курортів і лікувально-оздоровчих об'єктів.
  10. Стаття 241. Органи лісового господарства
  11. Державне управління і державний контроль в галузі охорони, захисту і відтворення лісів.
  12. Стаття 65. Незаконна порубка, пошкодження та знищення лісових культур і молодняка
  13. РОЗДІЛ XVII. ЗБІР ЗА СПЕЦІАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ ЛІСОВИХ РЕСУРСІВ
  14. Стаття 82/1. Порушення правил ведення первинного обліку та здійснення контролю за операціями поводження з відходами або неподання чи подання звітності щодо утворення, використання, знешкодження та видалення відходів
  15. Державне управління та державний контроль в галузі організації й охорони природно-заповідного фонду.